Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


28 Трав 2013

Геть від Заратустри

Читайте більше в рубриці Культура
 

Львівський академічний театр імені Леся Курбаса вирішив відійти від стандартних театральних понять вистави і створити "драматичний урок". Про Заратустру і його надлюдину. Так би мовити, остання прем'єра Театру. Саме цю постановку привезли львів'яни на фестиваль "Сцена людства" у Черкаси. Як певну альтернативу "розважальному "фаст-фуду" в сучасному театрі. Експеримент у пошуках нових форм, ідей і... себе.

Ішли на спектакль курбасівців, чекаючи як не Годо, то не меншого виклику традиційним уявленням. Такого собі мистецтва для мистецтва, естетики форми, світла і пластики.

До останньої миті глядачів не пускають. Аж ось – воно. "Так казав Заратустра".

 

Image00024

Image00002Image00003Image00004

 

Одразу спантеличення: чому уже все триває? Без тебе. Публіка лише заходить у партер і на балкони, а на сцені вже все відбувається.

Цей спів і ця гра на екзотичній сітарі, які накочуються хвилями крізь усю постановку, - фактично самодостатнє дійство. Своєрідна медитація, підготовка ваших чуттів і мозку до переходу в дещо інший вимір. Давньоіранські, перські, грузинські пісні. Такий глибинний голос. Такий природний звук інструменту.

Без зайвих зусиль і фантазій просто потрапляєш на Схід. Поступово переформатовується твій майже західний мозок.

 

Image00005Image00006Image00007Image00008

 

Як це поєднується із німцем Ніцше? Таким собі представником західної консервативної цивілізації. Інтелектуалом-провокатором, який кинув виклик цій на той час, можливо, занадто консервативній християнській цивілізації із постійним прагненням зробити з людини коліщатко суспільства-держави-церкви, рабом прописаних "зверху" ролей.

 

Мабуть, гарно таки вписується. Автор музичної концепції проекту Мар'яна Садовська, до речі, - майже дочка німецької нації. Тобто знайшла родинне щастя з представником німецького народу і живе в Німеччині. Вони, між іншим, з чоловіком дещо побоювались українських трактувань Ніцше, але, врешті, залишились задоволеними.

 

Image00022

 

Коли глядач уже майже медитує на хвилі перфектно поставлених східних пісень, на сцені починаються ритуальні танці з "ідолом". Через нього перечіпаються, ним граються і з нього народжується Той, хто питає. Питає себе, питає кожного з нас. Майже "пророк" і відомий львівський актор Олег Цьона.

Він – головний провокатор і Той, хто говорить з людьми від Заратустри. Руйнівник "моралі", системи.

Цей дуже серйозний і мудрий чоловік насправді грається з нами, нашою свідомістю. Він починає свої "пророцтва" шаленим сміхом, вмить розряджаючи цю занадто серйозну атмосферу.

Врешті, тексти Ніцше і відомого андеграундного театрального режисера Кліма (Володимира Клименка) працюють з нашим мозком.

 

Image00009Image00010Image00011Image00014

 

Незважаючи на всі "премудрості" й філософські тексти, спектакль - вельми динамічний.

Монологи стають діалогами, грою зі словами, звуками, глядачами й усім іншим. Ще не встиг Цьона, голос Заратустри, насміятися чи нафілософувати, як уже спробував вигнати глядачів і роздав пов'язки на очі. Геть! Виходьте!

Для цього навіть повідчиняли всі двері.

Геть! Геть від Заратустри! Геть до себе!

Це – виклик всім богам і всім ідолам. Виклик собі. Руйнація всіх норм і звичок.

Протиставлення маси і людини самотньої. Держави і народу. Комфорту-щастя мукам знання й творчості. Мови народу словоблудству влади-держави.

"Усі боги померли"... "Я - руйнівник моралі", – каже герой Цьони. І майже інтимно додає: "Бл...дь!"

Ідіть, щоб повернутись. До себе. Але не до нових ідолів.

 

Image00012Image00013

 

Театр також спробував інтерпретувати тексти Ніцше в українських реаліях. Реаліях держави і людини. Гарно вписалася в "древню" сценографію міліцейська фуражка і взагалі весь "міліцейський" відеоряд з мітингами. Як і всіляка графіка, яка постійно мерехтить на стінах та сцені.


Image00023


Як казав Заратустра, "...Держава бреше всіма мовами про добро і зло — і що не слово, то брехня, і що не майно, то крадене. Все в ній — обман, краденими зубами кусає вона, ця єхидна. Навіть нутро її — це обман. Словоблудство в добрі і злі — ось вам знамення моє на ознаку держави".

 

Image00015Image00017Image00018Image00019

 

Голос Заратустри й усі перипетії довкола цього періодично наповнюються танцями, музичними композиціями й відеорядом. Пластика вистави, як і музика - вражає.

 

"Людина - як дерево: що дужче прагне вгору, до неба, то дужче тягнеться корінням донизу, до мороку", - каже голос Заратустри, провокуючи чергові інтелектуальні забави.

 

Image00020Image00021

 

"Перерва. Урок закінчується", - врешті, оголошує Цьона. Кінець вистави. Можна розходитися. Щоб знайти себе?

 

Далі буде. Курбасівці готують нам ще уроки. Як розповів художній керівник театру імені Леся Курбаса і режисер вистави Володимир Кучинський, у нього матеріалу - ще на 9 уроків. Як казав Заратустра, поганий той учень, який не стане учителем.

 

 

 

 

 

Фото - з сайту та сторінок Львівського академічного театру імені Леся Курбаса в соцмережах, "Високого Замку" та зі сторінки Олега Цьони в facebook.

Поділіться з друзями: