Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


05 Бер 2015

Віртуальний Майдан Росії

Читайте більше в рубриці Олександр Вітолін - колонка
 

Кожну звістку про мітинги невдоволених в Росії українці розглядають в мікроскоп, бажаючи знайти в цьому зародки Майдану. Автор - не виняток. І чим ближче розглядаєш, тим менш в те віриш. Підстав для цього багато.

1. Майдан на самому початку не мав в планах стати тим, чим він став. Майдан хотів бути поза політикою.

Представництво політиканської тріади Яценюк-Кличко-Тягнибок було вимушеним кроком. Так Майдан забезпечив собі представників в Раді.

Не знаю, як би вела себе Європа і США, чи погрожували б Януковичу і Захарченко санкціями, якби в Раді не було промайданівської опозиції. Як би ми НЕлюбили наших політиків, які заробляли собі рейтинг на Майдані, але вони додали революції гідності легітимності. І треба не забувати про тих регіоналів, які ганебно метушились між двома таборами. Їх поведінка викликає огиду, але саме вони допомогли створити легітимну більшість після втечі Януковича.

В свою чергу, в російській Думі немає і натяку на наявність бажаючих представляти інтереси "п’ятої колони". Депутати Думи – вірні союзники Путіну і ненавидять Майдан не менше аніж він. Ілля Пономарьов – єдиний депутат, який не голосував за приєднання Криму до складу РФ, був засуджений власною партією. Таким чином віртуальний Майдан Росії буде без представників в Думі.

 

2. Також треба визнати, що Майдан не стільки виграв, як програв Янукович.

Майдан був схильний до мирних протестів і його лідери при першій нагоді готові були повернути владі адміністративні будинки, звільнити вулиці. Кров’ю, здоров’ям, життям - те, чим поступалась ліберальна частина Майдану - оплачувала радикально-налаштована меншість.

Хоча радикали – агресивні альфа-самці, збуджені тестостероном, але в нашому випадку це були інтелектуали, які чітко розуміли, що ворог - підступний, жорстокий і безжальний. Гадаю, такого кривавого фіналу Майдану не очікували навіть ті, хто передбачали, що перемоги без жертв не буде.

 

Путін – не Янукович. І та частина росіян, яка не вірить телевізору, розуміє, що їх ворог підривав будинки в Москві, вбив на Дубровці і в Беслані більше заручників, ніж терористи, а для яскравих телесюжетів влаштовує обстріли Донбасу начебто силами АТО.

Тому на віртуальному Майдані Росії буде менше як лібералів (бо вони не вірять у можливість ліберального шляху), так і радикалів (бо вони вже знають помилки українського Майдану і будуть шукати інші шляхи для боротьби).

 

3. В Україні було мінімум три телеканали, які підтримували Майдан і висвітлювали злочинні дії силових структур.

І хоч киян готували до надзвичайного стану, який передбачав відімкнення телеканалів і мережі Інтернет, але цього не сталось.

Інформаційна підтримка забезпечувала нові «ротації» для самооборони і матеріальну підтримку (харчі, одяг, ліки). І, звичайно, новини з регіонів підбадьорювали або попереджали про дії антимайданів.

У віртуальному Майдані Росії інформаційний простір давно окупований спецслужбами. А, отже, буде ще менше учасників.

 

4. Не думав, що напишу це, але українці виявились меншими юдофобами, ніж нас прийнято вважати і значно меншими, ніж росіяни.

Це продемонстрував Майдан ще в 2004 році.

А от російські націоналісти набагато драматичніше сприймають присутність Шендеровича на антипутінських заходах.

Тому на віртуальному Майдані Росії буде значно менше націоналістів і євреїв.

 

5. Не думав, що напишу це, але українські євреї - найкращі євреї в світі.

Українські євреї не панікують від одної думки про український націоналізм, розуміють, що кожна нація має право на виродка і ніколи не жартують про сало (о це сало! тоненько нарізане зі свіжою скоринкою хліба і часником, стоп! – я ж статтю пишу!)

В той же час серед російських євреїв можна зустріти чимало виродків: Вассерман (цей громадянин України має виразні українофобські переконання, щоб не називати його українцем); Кедмі (цей дотепник емігрував з Союзу в Ізраїль, схоже, для того, щоб перейматись за українців і українських євреїв, які не хочуть повертатись до того самого Союзу) і син юриста (який настільки безпринципний, що заохочує чорносотенські настрої).

Тож на віртуальному Майдані Росії буде ще менше євреїв і націоналістів.

 

6. Ви чули українську пісню? Українська пісня надихала і підтримувала!

Лунала в найтяжчі хвилини. Артисти не змогли стати осторонь, «відморозившись» тим, що артист має бути поза політикою, а не на барикадах.

Російська пісня – це, в першу чергу, ті самі путінські телеканали. Кобзони-валерії-повалій… Інші співаки бояться бути «відлученими» від корпоративів.

Шевчук старий для цього лайна (він давно мріє втекти відлюдником в Лебедівку, але не може просто так кинути гурт без соліста) і його «християнська любов до ближнього» змушує співати «не стріляй», маючи на увазі не стріляти в будь-кого (я його за це не осуджую, особливо зважаючи на його вік). Тому в Росії немає «Марсельєзи», яка б сколихнула маси.

Тому на віртуальному Майдані Росії буде ще менше «барабанщиків».

 

7. За роки незалежності Україна не воювала. І не хотіла воювати.

А Росія воювала. І ніколи не цуралась війни. Попри те, що Ічкерія залишилась у складі Федерації, але ті дві війни можна назвати поразками Росії. Тепер Росія сподівається отримати перемогу хоч над кимось. Оскільки в новинах сили АТО називають легіонерами НАТО, то росіяни втішають себе тим, що вони переможуть не українців, а все НАТО! При цьому «бандерівці» не будуть тероризувати Москву, на відміну від кадирівських чеченців.

 

З давніх часів можновладці розуміли, що переможна війна – ефективний спосіб профілактики революції. І Путін без докорів сумління розігрує цю карту.

Тому на віртуальному Майдані Росії буде ще менше росіян, бо багато з них вже загинули на Донбасі.

 

Уявили Майдан без парламентарів і журналістів, без співаків і барабанщиків, без радикалів і лібералів, без націоналістів і космополітів? Тоді прийміть від автора пораду розглядати через мікроскоп не мітинги, а спецслужби, - чи готові вони дати відсіч індивідуальному терору і партизанській війні?

 

 

Фото tsn.ua

 
Більше на цю тему