Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


23 Бер 2015

Солодких снів, Вінстон Сміт! Шапочка з фольги не знадобиться

Читайте більше в рубриці Олександр Вітолін - колонка
 

Новина про створення міністерства інформаційної політики викликала в шанувальників роману Джорджа Орвелла «1984» ажіотаж. І всі представники четвертої влади від блогера-початківця до рейтингових телеканалів блискавично зреагували сатиричними дотепами: «Міністерство Правди», «МінСтець», «МінКум». Та, схоже, відчути себе в шкурі Вінстона Сміта - громадянина наддержави Океанії - нам українцям не вдасться. Ні тобі п’ятихвилинок ненависті, ні гасел «Незнання – це сила», ні всюдисущого ока Старшого Брата. Шапочки із фольги виявились непотрібними. А ворог і досі друкує нові наклади «Вестей», спонукає адміністраторів Фейсбуку і Ютюбу видаляти «госдепівські» агітки, веде орди ботів і тролів на українські ресурси.

Що ж діється? Чи, точніше буде сказати, НЕдіється в міністерстві інформаційної політики?

На думку автора, найкраще засвідчує діяльність (або бездіяльность) Стеця відсутність його прізвища в ефірах російської пропаганди. Здавалось, на такій посаді його просто мали змальовувати Гебельсом-2. Натомість навіть Юлія Тимошенко, яку сьогодні можна було б віднести до третього ешелону української політики, спромоглася стати зусиллями російських пропагандистів рабовласницею і дітовбивцею. А про Стеця росіяни, схоже, взагалі не знають.

Звичайно, можна виправдовуватись тим, що міністерство щойно створене і не може діяти без офісних приміщень, кадрів і великого бюджету. Та для безпеки інформаційного простору достатньо прокурорів, сбушників і суддів. Поширювачі неперевіреної інформації, підбурювачі панічних настроїв, провокатори мають відповісти перед законом. Головне - бути наполегливим і небайдужим, проявити хоча б десяту долю активності Автомайдану.

Якщо ще якось можна змиритись з російською пропагандою, то в багатьох викликає обурення занедбання роз’яснювальної роботи щодо політики власної влади. Саме звідси ростуть ноги у «Нас сдали!», «Нас предали!», «Нас обменяли на Липецкую фабрику!» Ось і цього разу з часу нового припинення вогню ніхто так і не пояснив, чому треба підписувати нове перемир’я з терористами, які не виконували вимог першого перемир’я. І з кожним днем таких питань стає все більше.

«Мовчання – золото!» – чудове гасло для військового, але не для міністра інформаційної політики. Коливання курсу гривні, ДТП з військовими, лайка Коломойського на журналіста радіо «Свобода» струшують український інформаційний простір, але не міністерство інформаційної політики.

 

А може, спробуємо уявити щось хороше про МінСтеця і передбачити якесь добре діло? Наприклад, вручення поважної державної нагороди журналістам «Інформаційного супротиву», «Стопфейку» і «Лікабез. Історичний фронт». Тільки на вручення нагород ніхто не прийде, бо будуть занадто зайняті обороною українського інформаційного простору.

То, може, час створити Міністерство Занепаду, Хабарництва і Бюрократії? Кволість наших чиновників спричинить саботаж всіх державних програм, і тоді ми отримаємо зворотній результат.

 

Фото focus.ua

Поділіться з друзями: