Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


11 Лют 2012

На лаві підсудних красунечка донька і юний крадій?

Читайте більше в рубриці Олександр Вітолін - колонка
 

Так вже співпало, що заяву спікера кримського парламенту Володимира Константінова я почув саме тоді, коли шукав для оповідання пісню, яка б підкреслила вдачу героя. «А на черной скамье, на скамье подсудимых...» - постійно лунало в голові. Але ж мій герой-бандит не міг спвати російськомовну пісню. Нехай він і бандит, але української мови він не цурається.

І от тоді я збагнув. Заяви Константінова в дусі «русских людей обижают»: "ні - українській державній мові в Криму", "так – закону про мовну політику" є нічим іншим як початком нової передвиборчої компанії.

 

Але чого ж за двадцять років незалежності українська мова досі залишається гордієвим вузлом для регіонів? Адже за двадцять років "насадження" мови (як змальовують ситуацію в найкращих палатах для божевільних, а також в Криму і Кремлі) громадяни мали таки українізуватись. Та ні! Більш того – нове покоління (діти незалежності) виросло російськомовним. «А на черной скамье, на скамье подсудимых, сидит дочка красотка и молоденький вор» - не виходило з голови. І тоді я зрозумів: в усьому вина саме оця донька прокурора. Російська мова перемагає не Пушкіним, Заболоцьким і Євтушенко, а "Владимирским централом", "Рюмкой водки на столе" и "Мой номер 245".

За двадцять років незалежності населення підсіло на Бумери, Бригади, Бандитські Петербурги, Круга, Лєпса, Кричевського. Хочеться підкреслити: саме добропорядні і законослухняні громодяни створили на тлі комсомольської культури нову соціальну ієрархію, яка витіснила не тільки українську культуру, але і російську класичну.

І не будемо валити все на Януковича. Янукович перебував на посту прем'єра не більше трьох з половиною років і поки - всього два роки на президентському посту. Якби там не було, але попри всі свої ляпи Янукович далі нагородження Кричевського званням заслуженного арстиста («помаранчевий» 2004 рік) і «шлєпєрів» не пішов. Культурні вподобання Януковича однозначно для допитливих громадян залишаються під грифом таємно. Ми можемо тільги здагодуватись про них. Ще ми можемо пригадати «Мурку» у виконанні заступника генпрокурора Кузьміна, який входить в близьке оточення Януковича.

 

JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.

 

Але як би там не було в оточенні Президента всі - вже дорослі дядьки і самі мають вирішувать з ким можуть гулять і хто кого поганому навчить. Правильніше було б сформувати проблему так: Янукович і його оточення не можуть впливати на смаки громадян, бо самі є продуктами цього суспільства. Так, так. Ми маємо тих керманичів, на яких заслуговуємо.

І якби не хотілося мені захищати Януковича, але якби він раптом би і захотів змінити ситуацію, то не зміг би. Власники телеканалів і радіочастот, коли мова йде про рейтинги і прибутки з реклами, перетворюються на полум'яних революценерів і жоден президентський указ не пройде, якщо мова йде про прибутки.

 

Розібравшись зі смаками вагомої частини наших громадян, я почав шукати, а чи є україномовний продукт, який задовольнив би смак пошановувачів братви, бригад і блатняка.

Гугління продемонструвало: українські злодії цураються державної мови і підіймають авторитет переходом на фєню. Власне фєня - мова-арго - сформувалась під впливом мов всіх народів, від тайги до британських морів, які роззнайомились і інтернаціонально зблизились на Колимі. Потужним був вклад і так би мовити українського злодійського світу (а конкретно - єврейського одеського). Навіть Сталін слухав «С одеського кичмана бежали два уркана...» Тож зросіщення відбувається саме через фєню.

Що ж, замість вишуканих перекладів «На лаві підсудних красуня донька і юний крадій» я знайшов тільки інтерв'ю з Юрком Іздриком, який визнав можливою українізацію тільки з переходом на державну мову блатняку і ментів. Раджу ознайомитись тут:

http://slovoua.com/news/iurko-izdrik-%3C%3Cia-zhivu-na-miezhi-bidnosti-i-ghotuiusia-do-starosti%3E%3E

 

До поки ж єдиним виконавцем українського блатняка лишається Леонід Репета. Леонід Репета – заслужений артист театру, по легенді раніше грав метал. Тому ті, хто був знайомий з його творчістю раніше, не можуть ніяк второпати, чи придурюється дядько, чи на повному серйозі співає «Мама с Магадана».

 

JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.

 

Здавалось, знайшов рішення проблеми, коли на форумах зустрів протест прихильників батярських пісень, мовляв, ми ще тому російськомовному блатняку покажемо. Але вивчення питання виявило, що львівські батяри позицінують себе тільки як хуліганів і гульвіс та з антипатією ставляться до злодійського світу. До того ж, батярські пісні написані львівською ґварою – говіркою, яку за межами Галичини не кожен зрозуміє.

 

Але українська мова програє не тільки через феню. Більшість модних молодіжних культур так само російськомовні. Емо, скіни, прихильники, так би мовити, реп, ер-енд-бі, хіп-хопу (ці жанри поза афро-американською культурою я не сприймаю, хоча і афро-американське виконання мені не дуже то й до вподоби) говорять на власному сленгу, але на російськомовному сленгу. Здається, тримають оборону тільки готи, ска і панки. При чому саме музиканти цих субкультур рано чи пізно починають переспівувати фолк чи навіть самого Шевченка. Тобто повертаються до витоків.

Тож, виявляється, мовна проблема в Україні ґрунтується не на протистоянні шпигунів з Кремля та ідейних нащадків Міхновського, а в протистоянні інтелігенції і білих комірців з однієї сторони й інтернаціональних урбаністичних неросійських, але російськомовних культур з іншої.

 

І вперше я зрадів, що наша мова така не популярна. Так хочеться не чути українською «прєдкі тупиє», «пацанчік слишиш мабілу гоні сюда», «овца возьмі за щєку». Чи все таки варто перекладати «Доньку прокурора»?

 

Фото sumno.com

Поділіться з друзями: