Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


16 Лист 2012

Заміж. Десять років потому

Читайте більше в рубриці Вікторія Кобиляцька - колонка
 

Це було 16 листопада десять років тому. Я ніколи до цього і ніколи після цього не писала нічого подібного. І, очевидно, не напишу. Це дивно зараз читати, гортаючи сторінки щоденника. Бо відтоді все настільки змінилося і відбулося стільки подій, що кожне слово сто разів набуло неймовірної актуальності, а потім нівелювалося (чи навпаки). Нині ці рядки викликають тільки подив і щем. Але як правдива мазохістка, я таки перечитую їх, аналізую і… тішуся, що це було зі мною. ЗА і МІЖ.

"ЗАспіває, закрутиться, застрибає все довкола. Я загадково засміюся… Позаду все. Позаду. Засну і прокинуся. Захід сонця чи схід? Зачиню усі двері. Не заходь ніхто до мене!

 

Я – заручниця своїх думок. Запалає вогонь свічки. Прожене сутінки у закутки кімнати. Запалю серце. Нехай горять залишки моєї божевільної самотності. Позаду все. Закрию лице руками і заплачу. Зась! Нікому не зрозуміти, що зі мною…

 

Завтра. Завтра буду задивлена у себе, заквітчана, замріяна, закохана і… вільна. Забуду про все на світі. Залишуся з Тобою наодинці. Загублюся у Твоїх обіймах. Зацілуєш моє волосся…

 

Літатимемо десь МІЖ спалахами блискавки. Блукатимемо поміж краплин дощу. Проміжок темряви… Проміжок світла… Спалах. Крап-крап… Дрібні солоні краплини між тонких травинок… Спраглі вуста між пісків жагуче-спекотної пустелі… Ледь чутний стогін, що здатен викликати міжпланетний вибух… Вишукані па між подихами вітру…

 

Я завжди буду ЗА Тобою. Буду шукати і знаходити Тебе. І колись МІЖ цих рядків Ти прочитаєш те, що я не скажу Тобі завтра. Не скажу, бо Ти маєш це відчути.

 

Адже завтра… завтра я виходжу заміж".

 

Фото: ovatio.com.ua

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему