Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


11 Лют 2012

Про невміння абстрагуватися

Читайте більше в рубриці Вікторія Кобиляцька - колонка
 

Сходили на «ТойХтоПройшовКрізьВогонь».

Рецензію писати не буду, бо це давно зробила Іринка Виртосу. А після неї якось навіть несерйозно щось критикувати. Скажу одне - гарне кіно, яке варто подивитися.

 

Але... картаю себе, що не можу абстрагуватися від черкаських реалій. Востаннє в престарілому кінотеатрі «Україна» була шість років тому, коли ми щойно переїхали в Че. Враження були такі гнітючі, що більше туди ні ногою. Цього разу довелося йти тільки тому, що там показували «ТогоХтоПройшов...». І мушу констатувати, що в «Україні» ніц не змінилося. Квиточки нам продали особливі. Називаються «там буде купа вільних місць, сідайте, де хочете», тож довелося пересідати, коли таки виявилося, що в інших глядачів квитки були із вказуванням місць. Зображення на екрані весь час стрибало – якість показу явно могла б бути кращою. І останні штрихи – «суперзручні» сині крісла вишукано приправлені тоннами сміття на підлозі, плюс – лютий холод (нікому й на думку не спадало зняти верхній одяг, а я взагалі сиділа в рукавичках і шкодувала, що немає шапки).

 

Словом, Іллєнка ми підтримали, кіно подивилися, але це саме той випадок, коли хочеться чимскоріше придбати диск (або дочекатися таки тієї піратської копії, яку слізно закликають не купувати творці «поетичного блокбастеру») і подивитися фільм вдома, загорнувшись у картату ковдру й смакуючи усі подробиці...

 

Фото: rommelnyk.wordpress.com

Поділіться з друзями: