Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


07 Лист 2018

Піднятися, щоб спуститися

Читайте більше в рубриці Вікторія Кобиляцька - колонка
 
Чому дітлахи так люблять спускатися з гірки? Летиш собі вниз, а потім – беркиць! Добряче стукаєшся дупою, обтрушуєшся і знову біжиш, щоб піднятися вгору й спуститися вниз. Таке собі своєрідне тренування перед дорослим життям із його злетами й падіннями?..
 
У часи мого «першокласного» дитинства гірка була тільки на шкільному подвір’ї, одна на все село. Височенна, як тоді здавалося. Страшнюча й небезпечна, вона відлякувала своїми кривими залізними боками, врізалася в долоні холодним лоскотом. До того ж, там завжди тупцяв натовп охочих спускатися. А я не любила натовпів. Тому стояла осторонь і спостерігала. А потім, уже після уроків, коли всі розбігалися хто куди, приходила на гірку. Підіймалася слизькими сходинками у височінь, вмощувалася і… довго сиділа, дивлячись униз. Боялася відірватися і шугонути. Зважувала всі «за» і «проти». Словом, забагато думала, як для шестирічки. Зрештою, поборола себе й підкорила цього «монстра» – після низки таких медитативних тренувань почала спускатися разом із іншими…
 
PicsArt 1541625730271
 
Була нещодавно на малій Батьківщині, ходила на шкільне подвір’я. Та гірка досі там стоїть – добряче покоцана часом і дітьми, сумна й згорблена. Ми стримано «привіталися». Не дуже приємно зустрічати когось, хто знає про твої страхи більше, ніж ти сама.

 
 
Фото: fee.org
Поділіться з друзями: