Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


20 Черв 2013

Мартіні без штанів

Читайте більше в рубриці Вікторія Кобиляцька - колонка
 

Якесь таке життя настало шалене. Бігаєш, поспішаєш, чогось прагнеш, нічого не встигаєш, і, зрештою, розумієш, що потрібне перезавантаження. Те саме, коли займаєшся медитацією, настійливо повторюючи собі, що "все не так погано, може бути й гірше". Або ще краще - коли за келихом чогось символічного на кшталт мартіні збираються рідні тобі люди, і з ними можна просто чкурнути кудись подалі від буденності, розслабитися і поговорити про все на світі, забувши про оте "може бути й гірше".

Якось на залізничному вокзалі у Варшаві бачила відчайдушну дівчину. Якраз оголосили, що потяг на Москву відправляється, а їй, вочевидь, треба було саме на цей потяг, тож вона безнадійно спізнювалася. Бігла що є сил. Це було непросто, адже на спині мала величезний, чи не більший за неї, рюкзак. І ще купу якихось менших торбів, плюс - величезні пляшки з алкоголем в обох руках. Що розбилося, уже не пригадую. А от вціліла якраз пляшка мартіні. Цікаво було спостерігати за подіями, що розвивалися за всіма законами жанру "може бути гірше". Біжить дівча з відчаєм на обличчі і з панічним усвідомленням того, що потяг може поїхати без неї. Раптом з її рук випадає і розбивається величезна пляшка. Люди розбігаються, намагаючись уникнути зіткнення з численним склом і бризками чогось надміцного. У повітрі відразу пахне. І не смаленим, а таки дуже міцним.

 

Дівчина відбігає на кілька метрів від місця злочину і зупиняється. У неї раптом спадають штани. Ті, що з надмірно заниженою матнею. Спадають серйозно, з викликом торкнувшись п'ят. Дівчина кидає на підлогу всі торби і пакети, потім обережно ставить пляшку мартіні, яка вціліла. І тільки після цього ховає від цікавих очей свої стрінги, підтягуючи штанцята. Потім збирає всі бебехи і чимдуж біжить далі. Через лічені хвилини працівниця вокзалу "приїздить" на якійсь супермодній "автівці", котра швидко прибирає усі сліди злочину і миє підлогу. Лишається тільки ледь вловимий запах алкоголю у повітрі... Завжди згадую цей випадок, коли почуваюся, мов білка в колесі.

 

Це я до чого? Хочу скрізь встигати, але ніколи не губити штанці. Ще хочу велику пляшку мартіні. І щоб пити не самій, а з друзями, які зрозуміють це бажання і зацінять разом зі мною процес п'янкого смакування.  Хто зі мною?..

 

Зображення: popsop.ru

Поділіться з друзями: