Вікторія Кобиляцька - колонка

Сходили на «ТойХтоПройшовКрізьВогонь».

Я страшенно люблю Юрія Винничука. Його твори, тобто. Відкрила його для себе після  «Весняних ігор у осінніх садах» - оговтувалася довго, а потім перечитала мало не все, що він написав. Тому мене обурили закиди якогось там Грача, який вирішив «настукати» на Винничука в Генпрокуратуру і звинуватити митця у... «порнографії та в натяках усунути чинну владу в неправовий спосіб».

Був у моєму житті чарівний телефонний апарат, який міг змусити кілька десятків чоловіків нашорошити вуха і прислухатися до свого прискореного серцебиття. Але це було давно.

Є у нашої родини один веселий, але дуже показовий спогад про святкування Різдва. Щоправда, це тільки зараз про це смішно згадувати. Тоді ж доводилося втирати сльози...

Не знаю, чому чоловіки так хочуть, щоб жінки народжували їм синів. Адже потім так чи інакше ці хлопчики стають «матусиними синочками», до яких татусям немає діла. А от мамці товчуться над ними, як квочки, і опікуються навіть тоді, коли чадо вже створює власну сім’ю.

Якщо ви колись дивилися попсові американські фільми, то там часто була ця сцена. Чоловікові дають симпатичний маленький стаканчик і відправляють його у кімнату, де він може розслабитися, при потребі полистати якесь еротичне чтиво (точніше, видиво) і здати сперму – на аналіз або ж для запліднення якоїсь надмірно емансипованої тьоті, яка хоче завагітніти, але не хоче, щоб її запліднював чоловік під час статевого акту.

Якось довелося почути, що еротичне спілкування в Інтернеті називають сучасною формою кледалізму. Мовляв, ідеться про термін, який вигадав Сальвадор Далі. Така собі сублімація болю і задоволення через цілковите ототожнення себе із кимось. На відстані. Дослівно термін перекладається як «ключ до Далі».

«У мене сьогодні був секс із іншим мужчиною!», - це перша адекватна  і неймовірно світла фраза, яку мені сказала Наталка за ці півроку. І я щиро за неї зраділа. Думаєте, я перебільшую? Нічого подібного.