Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


05 Серп 2014

Програми по обміну: можливість побачити світ і отримати новий досвід

Читайте більше в рубриці Валерія Карбушева - колонка
 

Мабуть, кожна людина мріє подорожувати. Хтось бажає побачити панораму Парижа з невимовної височини Ейфелевої вежі, для когось найпрекрасніший Едем - це старовинні єгипетські гробниці разом з їхніми загадками і таємничими історіями, для когось - це мирний побут звичайного німецького містечка. Але, як то кажуть, аби досягти того, чого прагнеш, треба, по-перше, зробити все від себе залежне, по-друге, не боятися майбутніх труднощів. Коли вже студент, чи, можливо, навіть й учень виконав 2 цих обов'язкових пункти, зразу ж постає питання: "Як це організувати?!". І тут на поміч стурбованим батькам і знервованим підліткам приходить лише одна можлива відповідь - взяти участь у програмі по обміну!

Взагалі існує незліченна кількість організацій, що займаються обміном дітей у Європі і Америці. Сенс їх у тому, аби виховати у молодому поколінні неупередженість до іноземних звичаїв, надати можливість поліпшити знання тої чи іншої мови, одним словом, за семестр чи рік відчути, яке воно - омріяне життя закордоном.

То ж хай ця замітка стане маленькою допоміжною ланкою для таких самих мрійників, як і я, і розповість про, на мою думку, дві найпопулярніші й найцікавіші програми такого типу.

Для більшості тінейджерів Америка - це мрія всього життя, держава, відкрита до нових поглядів і поривань, і тому, мабуть, кожен хотів би її відвідати. На щастя для них, існує доволі розповсюджена програма під назвою FLEX. Це програма Бюро у справах освіти і культури Державного департаменту США, яка адмініструється в Україні організацією Американської Ради з міжнародної освіти за підтримки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. FLEX надає можливість українським учням 8-10 класів навчатися в американській школі і жити в американській сім'ї протягом одного навчального року. Програма була заснована у 1992 році Білом Бредлі. Він був впевнений, що найкращий шлях для забезпечення довготривалого миру та взаєморозуміння між США та країнами Євразії - це надання можливості молодому поколінню на собі відчути побут та менталітет його Батьківщини.

З початку існування, з 1993 року, більше ніж 22 тис. юних школярів взяли участь у цій програмі і з новими враженнями задоволені повернулися додому.

Незалежна комісія за III тури обирає фіналістів, що, на їх погляд, готові до річного проживання у США. (Детальніше про умови відбору учасників ви можете дізнатися на офіційному сайті http://flex.americancouncils.org/)

"Ця кампанія, мабуть, створена для тих, хто досконало знає англійську!", - подумаєте ви, але це не зовсім правда. Мова, безумовно, важливий аспект, але перемагають лише ті, хто, може, й неідеально її знає, проте має необхідні моральні якості і не боїться змін. Шанс є у кожного, то ж бажаю удачі цьогорічним учасникам.

Існує ще одна відома програма, але вже для більш старших мрійників. Вона називається Au pair (з французької - Учасники програми живуть в іноземній сім'ї і виконують якусь роботу (найчастіше доглядають за дітьми).

Натомість приймаюча родина зобов'язана надавати харчування та окрему кімнату, а також й можливість вивчити ту чи іншу мову на курсах (їх вартість оплачує або сім'я, або сама Au pair).

 

Черкащанці Дарії Туруновій - 22 роки. Вона рік перебувала у Німеччині за допомогою Au pair і радо згодилась поділитися своєю думкою про життя у іноземній країні і досвід, що вона там здобула

- Які в тебе враження від Німеччини, що тобі найбільше сподобалося?

- Насправді я б хотіла сказати, що більшість з того, що кажуть про Германію - це неправда. Коли ти приїздиш туди, ти розумієш, що все майже не так. Всі люди - як люди, прості та відверті.

Ще мені сподобалося, що на вулицях доволі чисто, порівняно з Україною, і за порядком дуже стежать. Також у них гарні дороги, звичайно, не без недоліків, але ліпші від вітчизняних.

Ще німці дбають про екологію і тому можна побачити багато електромашин.

Я жила у селищі Хемзен, недалеко від Нінбурга, там майже на кожній будівлі стоїть сонячна батарея, багато вітряків.

- Які ти помітила мінуси, що тобі не сподобалося в іноземному побуті?

- Недоліків як таких я не помітила.

- Як ти дізналася про Au pair?

- Через знайомих мами.

- Розкажи, будь ласка, коротко про сім'ю, до якої ти потрапила.

- Мені дуже пощастило, бо я опинилася у чудовій родині, яка своєю невимушеною і дружньою атмосферою нагадує нашу українську. Вони фермери, вирощують картоплю і спаржу, їх, відповідно, й продають. Сім'я складається з 4 людей, я - п'ята. Голова родини - Райнер, його жінка - Забіна, мій колишній вихованець - Зьонке, йому майже 3 роки, і бабуся, що живе разом з ними.

- І, наприкінці, твої побажання майбутнім учасникам Au pair.

- По-перше, знаходити сім'ю не через інтернет, а за допомогою гарних знайомих чи перевірених агенцій; по-друге, майте терпіння; по-третє, вивчайте мову; по-четверте, не слід будувати собі ілюзій, але, головне, налаштовуйтеся на позитив!

 

Безумовно, програми по обміну є гарним досвідом. За допомогою них можна набути нових навичок, познайомитися з цікавими людьми, розбурхати свій одноманітний побут. Але навряд чи кожен зважиться рік жити у чужій країні, без рідних і друзів. І, врешті решт, хоч можливостей є більше закордоном, та хто відміняв мудре гасло "Мисли глобально, дій локально"?

 

 

Фото site.nk.org.ua

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему