Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!

Світлошукач - колонка

Світлошукач - колонка

Намагаюсь знайти світло знання, яке дасть змогу зрозуміти, як правильно жити


 

Одного разу я почув відповідь від розумних людей на запитання: "Як стати психологом?". Думаєте, вони казали, що треба читати "наднаукові" книжки? Чи вміти виглядати сильно розумним і задавати надпроникливо підступні запитання, які повністю викривають всі ваші мульки в голові? Чи вміти проводити тести, які, ну прямо ж таки, на 100% істинно показують, аж до кісток, всю вашу внутрішню сутність? Ні, вони про це взагалі нічого не сказали. Ну а що ж тоді? Може якась магія? Вміти намовляти, замовляти, перемовляти, підмовляти, заговорювати? Ні, навіть не це.

Чому близькі люди живуть одне із одним стільки років разом і все одно не можуть порозумітися? Хіба це така незамінна річ у наших близьких стосунках? Хіба ті питання, які виникають у взаємовідносинах, не можуть бути вирішені раз і назавжди?

Якщо сказати дуже просто про внутрішнє щастя — це вміння жити внутрішнім спокоєм, незалежно від зовнішніх обставин.

12 трав 2014

Як класно бути собою! Прокидаєшся зранку, дивишся навколо і думаєш: "Це що? Казка?". Енергії немає меж, відчуваєш гармонію і тишу, ніякі думки не вторгаються в твою дурну башку. А башка й не заперечує, вона ж дурна! Та і хрін з ним, тобто зі всім.

Дехто із нас помічає, що стосунки із іншими людьми часто розвиваються якось стрибкоподібно. Ми спілкуємося із якоюсь приємною для нас людиною, поступово чи різко стосунки покращуються, а потім неодмінно стається щось таке, що псує такі прекрасні раніше стосунки. Чому так трапляється? Чи втомлюєтесь ви від цього? Адже це стається доволі часто і може зіпсувати вельми великий відрізок такого цінного життя.

Як не важко помітити, більшість людей із віком все менше й менше посміхаються, все більше стають холоднішими та втрачають душевну простоту. І як не дивно, вони вважають, що так має й бути, і називають це "дорослішанням". Ще в юності вони могли відверто й просто веселитись, а зараз в їхньому житті час залишається тільки на вирішення повсякденних турбот, яких дедалі стає все більше. І часто, коли такі люди бачать молоду чи зрілу людину, яка щиро посміхається та поводить себе привітно, вони називають її несерйозною, такою, яка не може бути ні самостійною, ні успішною.