Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


04 Квіт 2012

Чи треба нав'язувати українцям «іншокраїнну модель поведінки»?

Читайте більше в рубриці Павло Віталійович - колонка
 

Цей текст є реакцією на матеріал про спільний українсько-німецький проект «Скалічені, але живі. Люди з інвалідністю в Українській РСР та Німеччині після 1945 року».  

Читаючи його, вирішив написати, чому те, про що там написано, мало дієве в нашій країні.

 

Із тексту про кредити можна зробити цікавий висновок – люди віддані тільки собі й більш нікому, а от те, якими інструментами вони виявляють цю відданість, залежить від кількох речей:

 

1. Середовища, у якому людина зростала. Що логічно, так як нам треба адаптуватись до навколишнього середовища.

2.  Фактору «генів», який :

  • задає основну схему мозку, але «наповнює» її досвід з 1 пункту;
  • впливає на те, наскільки містке те наповнюване ;
  • впливає на вартість того чи іншого інструменту;

3. Ситуації, в якій знаходиться індивід, як наслідок вибір того чи іншого досвіду із пункту 1.

 

У тому ж тексті є правило, яке стверджує, що людина нічого просто так не робить. Так ось, «вікно» в часі, коли людина чекає повернення своїх вкладень, залежить від цих трьох факторів (саму схему я ще не сформував, але вона десь там ;) ). Ось це «вікно» можна назвати волею. Вона має чіткий об'єм (але він може змінюватись). Я вважаю, що в оптимальному випадку він не до кінця заповнений, щоб дати можливість людині адекватно реагувати на незаплановані зміни в середовищі.

 

Але якщо всі ліміти вичерпані (з різних причин), людина буде повністю апатична до будь яких дій, якщо їх немає у списку «волевиділення».

 

А тепер проаналізуйте, таку країну, як наша. Коли вся воля йде на вирішення «побутових проблем», де орієнтиром є іноземні фільми. І попри те, що ми нічим не гірші, ми отримуємо в рази менше. Тож якщо «іншокраїнець» вирішив усі свої «побутові проблеми», і в  нього ще залишилось чимало волі, то в нашому випадку є дефіцит.

 

Кому потрібні ті «чужі» інваліди, якщо «Я» сам порівняно з «іншокраїнцем» - «інвалід».  І от тому наша країна знаходиться у патовій ситуації зі всенародною кризою нестачі волі. Ті, хто намагається боротися, чекає:

 

- Вимирання як мамонтів тих, хто "бореться", через нестачу волі;

- Виїзду туди, де є та воля;

- Бути «щурячим королем»;

 

А намагання нав'язати «іншокраїнну модель» поведінки в ситуації з обмеженою або відсутньою волею призведе тільки до погіршення ситуації...

 

Зображення: mmmpravda.ru

Поділіться з друзями: