Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


24 Серп 2013

З Днем Незалежності!

Читайте більше в рубриці Олександр Солонець - колонка
 

З Днем Незалежності, Україно!

22 роки. Така собі магія чисел. З одного боку - міфічна вогняна планета Вулкан. З іншого - буддистський шлях і два начала, які змагаються за тебе: Бог миру й демонічний деспот. Утім, це лише ігри нумерологів.

 

Зрештою, просто привітаємо одне одного з Днем незалежності! Це - наша земля, наша країна.

Чи варто сьогодні щось аналізувати?

Кажуть, за незалежність потрібно боротись, проливати кров. Нібито у нас все відбулося мирно-тихо. Мовляв, незалежність впала як манна небесна. 

Утім, можна пригадати сотні тисяч і мільйони людей, які загинули в боротьбі за цю "містичну" незалежність або просто тому, що були українцями, українськими селянами і так далі.

Достатньо XX століття. Січові стрільці, УНР, Українська Галицька Армія, Махно, Петлюра, Скоропадський, Крути, Холодноярська Республіка, роки партизанської війни, колективізація, розстріляне відродження, Голодомори, УВО, Коновалець, Друга світова, Українська Повстанська Армія, Шухевич, Бандера, десятиліття партизанки, сотні тисяч вивезених у Сибір, шістдесятники, українська інтелігенція, митці, політв'язні, підпільні видання, УГС, РУХ...

Одним словом, є що згадати. Море крові.

 

Чи отримали те, про що мріяли? Суперечливі, звісно, відчуття.

Чи змінилася суть чиновницької, державної системи? Радянська еліта та її діти, червоні директори й комсомольський авангард по суті залишилися на вершині системи. Додалась нова кримінальна еліта. "Патріотам" начебто частково віддали гуманітарну сферу, собі забрали економіку... Розтягнули, збанкрутували, переписали, захопили... Сьогодні і гуманітарна сфера уже там.

 

Чи могло бути інакше? Звичайно. І справа не в народі. Фактично вся країна була готова на кардинальні зміни, реформи. Та ж Польща показала, як це робиться. Народ міг за мить змести усю цю "еліту", яка ці 22 роки країну "доїть" і розколює.

 

Чи винні "лідери" націонал-демократичних сил, які "закрили очі" на все й діяли з позиції "аби не гірше?" Можливо.

Справа у старшому поколінні? В усіх тих письменниках, які стали політиками, але не наважились на швидкі зміни, на ризик? Чи виконали свою місію лідери молодіжних середовищ, які "домовились" із владою?

 

Хоча нам легко сьогодні говорити. Можливо, Україні історично потрібно 40-80 років, щоб пережити й переосмислити ці всі століття "залежності"-окупації. Пережити й очиститись.

 

Тож очистимо думки й душі.

 

IMGP6571 1

 

 

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему