Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


05 Квіт 2013

Відпочинок у Карпатах

Читайте більше в рубриці Олександр Солонець - колонка
 

Кожна людина хоче відпочивати. Принаймні та, яка не перетворила життя у відпочинок. Можливо, є й робота, на якій люди відпочивають абощо. Але людині, яка досить виснажливо працює, потрібно періодично відпочити. Абстрагуватись, розвіятись. Одним словом, дещо змінити, урізноманітнити це життя.

Звісно, у кожного - свій відпочинок. Одні їдуть на моря-океани. Інші - в гори, ще інші полюбляють лежати вдома на дивані й плювати в стелю. Або ходити по клубах і тому подібне. Як кажуть, кожному - по фантазії і гаманцю.

 

До літа ще ніби далеченько, але думки щось уже летять в той, вільний від побуту, простір.

Хоча, чесно кажучи, давно вже "глобально" не відпочивав. "Глобально" - це кинути все і гайнути хоча б на кілька тижнів кудись подалі.

Поки ж лише частково розвантажую мозок від щоденного напруження, періодично - у вільну хвилю - ганяючи на компі в футбол чи в козаки. Хоча після кількох тижнів гри це все остаточно набридає. Уже скільки часу не можу і так розслабляти мозок. 

 

Минулого року пощастило на кілька днів вирватися в Холодний Яр. Це справді був душевний й мозковий відпочинок - спілкуватися з природою і майже забути про все на світі. Що ще потрібно - друзі, космос і ти - космонавт ... 

Не часто так вдається душевно торкнутися природи й цих енергетичних джерел. Щось подібне трапилося кілька років перед тим. В Карпатах. Ех, "б'ютіфул Карпати".

 

Не знаю як для кого, а для мене відпочинок - це не цілоденне лежання-засмагання на дивані-пляжі. Це те дійство, яке називається "подорожжю".

Ні, знаю для кого відпочинок - це зовсім не вештання горами-степами-лісами-долинами. Далеко не треба ходити. Віта.

Після цього походу їй, певно, погано від самої згадки про такі "відпочинки".

А цей похід в моїй голові - це щось вибухово-фантастичне. І божевільне. Це був "відпочинок" всім відпочинкам. Точніше, тіло там явно не відпочивало, але мозок і емоційний стан таки очистилися.

Відпочинок у Карпатах

Якби ця дівчина тоді знала, що її чекає, то, мабуть, нізащо в світі не погодилася б на таку "екскурсію". Не знаю, чи повторили б і ми цю всю божевільну епопею. Сумнівно.

 

Як не парадоксально, але саме ця поїздка в мене найперше асоціюється з відпочинком, Карпатами і багато ще з чим іншим.

 

Так ось. Історія про мою першу подорож в Карпати. Кумедно, але живучи недалеко від цих гір, я по суті ніколи до тої мандрівки і не був там. Як кажуть, людині нецікаве те, що в неї під носом. До певного моменту.

 

І ось вона - перша подорож в Карпати для всіх трьох її учасників. При чому, немає ні мап, ні спорядження, ні знання, ні, зрозуміло, досвіду.

 

Одним словом, як і годиться для туристів-чайників, понабирали ми у якісь китайські рюкзаки і єрмаки купу всякої їжі. Як і можна було очікувати, не забули кілограми круп, картоплі, консервів, одягу, такого ж китайського взуття і тому подібного непотребу. Ну і, звичайно, ні в кого не було ані наметів, ані інших доволі цікавих речей. Та й, чесно кажучи, студентам чи випускникам якось не до цього. 

Врешті, не в тім'я биті. За принципом: а слабо? Якби і голими висадили, то, певно, без вагань тоді пішли б підкорювати Говерлу. 

Краще, звичайно, було йти без нічого, навіть голими, ніж з тим всім мотлохом за плечима.


В Карпатах - надзвичайна ситуація, безперервні зливи, зсуви й інші екстремальні речі, а троє початківців-туристів і божевільних по приколу пруться через усе це на Говерлу. З десятками кілограмами непотребу в дурнуватих наплечниках за плечима. Наплечниках без усілякого "балансу" та всього іншого.


Одним словом, вогонь ми так і ні разу не розпалили, усі дні були мокрими з п'ят до маківок, а їжу залишали по дорозі на зворотньому (!!!) шляху.


Достатньо згадати початок і фінал мандрів. Нас не пропустили в "зону", тобто через КПП. Спершу сказали чекати день, відтак, через день, наказали вертатись кілометрами у Ворохту і брати там дозвіл на вхід у Карпати в таких екстремальних умовах.

Ми, як і всякі нормальні герої, звичайно, плюнули на ці всі витребеньки і демонстративно  перебралися з усім цим важелезним мотлохом і дівчиною на плечах (це був перший непоганий екстрім) через гірську річку, обійшовши КПП. І хоч чули вслід, що нас наздоженуть і впаяють якийсь там штраф, але не звертали на це все уваги, бо... не даремно ж ми проїхали пів-України.

Але ми таки дійшли! Ми вперше підкорили найвищу точку України! Говерлу. При чому, не під час масових туристичних прогулянок на кількасот метрів чи кілометр, а як справжні люди.

Це був кайф, ні з чим не порівняний. Смак перемоги. Найдорожчої перемоги - над собою.

Мокрі, покриті інеєм, ледь живі, ми сиділи на Говерлі і пили - для відновлення температурного режиму в тілі - водку. Яку взяли суто для розтирання і до якої ставилися як до харчового продукту дуже гидливо.

Пили її як воду і запивали згущенкою. І алкоголь на нас не діяв ні на дещицю...

Не знаю, як ми знаходили дорогу. Якщо це можна назвати дорогами. Радше, це були струмки і річечки.

 

Так само не знаю, як ми не захворіли. Значить, організм теж відчув кайф від цієї божевільної мандрівки.

 

Одним словом, хай живуть Карпати. Сподіваюсь, скоро вас побачити. Відпочинок бо - це святе. Кожному - свій.

 

 

 Фото НародUA

 

Поділіться з друзями: