Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


02 Квіт 2013

Весна

Читайте більше в рубриці Олександр Солонець - колонка
 

Буль-буль-буль-буль... Весна в мене асоціюється, певною мірою, з "ВВ", точніше - з цією пісенькою. Ось нарешті вона, ця панянка, дозволила себе роздивитися і відчути. Звісно, вона буде з нами ще довгенько фліртувати, наближатися і таємниче зникати, але факт її присутності вже не заперечиш.

Так, першого квітня я нарешті відчув її. Іще зранку син, ідучи до школи, сказав: "Весна вже на місяць запізнюється, всі місяці переносяться вперед". Ми ще довго обговорювали, коли ж будемо святкувати улюблений синів Новий рік, а вже в обід побачили весну.

Потроху роздягалися, грілися на сонці. Можливо, востаннє цієї зими дивилися на залишки снігу на вулицях. Трішки тішилися, що у нас він буде і влітку, бо син встиг запастися чи не першим снігом, а тепер як велику цінність зберігає в морозилці.

Відтак милувалися першим весняним громом, блискавками і веселкою. Це було красиво і зовсім не страшно. Весна таки прийшла.

Згадалася ця просто вибухова пісенька старого "ВВ" Олега Скрипки. І ось вона - ностальгія... Часи, коли вперше почув цю пісню, а також пісеньку "Країна мрій". Вони обидві весняні.


JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.


JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.

 

Чув я, чи то снилось мені,
Що існує країна мрій,
В тій країні росте чарівний гай.
У гай той може кожен у війти.
Відчувати таємниці.
Володіти секретом дивних чар.

Хай несе мене ріка
У фантастичному човні,
У небо несе,
Наче уві сні.

Там є своєрідні ходи,
Що сягають самих глибин,
Там тварини небесної журби.
Але я не питаю себе,
Де на мапі країна ся,
Та й негайно рушаю у дальню даль...


Просто супер. Можливо, в наших душах і свідомості десь існує країна ця. Країна весни.


Ці речі, як і пісні "Кому вниз", мене-підлітка просто розривали. Я вбирав в себе кожне слово, кожен звук, кожен порух енергії... Зараз уже так не захоплюєшся, не фанатієш, не дивуєшся... Чогось таки не вистачає. Не вистачає довіри і відкритих душ. Не вистачає дитячої справжньої дружби, справжніх і наївних мрій про добро, космос, світові подвиги-пригоди і так далі.


Хоч я ранню весну чи осінь не надто люблю за "болото" і сміття на наших совкових вулицях, Але ця якась "космічна" зміна відчувається в усьому, дає нові емоції-відчуття, надихає чи що.


Разом із природою і світом ти сам наче змінюєшся. Принаймні хочеш змінюватись.








 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото http://namonitore.ru

Поділіться з друзями: