Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


19 Квіт 2014

Великдень наближається...

Читайте більше в рубриці Олександр Солонець - колонка
 

Шлях до Великодня - особливий. У кожного - свій. Цьогоріч і для мене це якесь особливе відчуття. Видається, іноді приготування - більш важливе, ніж саме свято. У певному розумінні, звісно. Так, часто шлях стає важливіший за мету, сходження - за гору. Так і цього разу. Ти просто усвідомлюєш: ось вона, вершина, нехай не найвища, хай навіть сякий-такий пагорб, але ти дійшов до нього. Такі відчуття перед нинішнім Великоднем.

Тут, мабуть, неважливо, що ти приготуєш і чи взагалі приготуєш. Тут ідеться про якісь нематеріальні речі, які не вимірюються чимось звичайним.

Якщо ще вчора увечері чи навіть сьогодні зранку було відчуття великої втоми й важкості, то вже зараз поступово просвітлюється. Можливо, це вже просвітлюється перед Воскресінням Христа.

Є відчуття радості й навіть вдячності, хоча ще місяць тому ти перебував у зовсім іншому просторі. Зараз - все більший спокій. 

Чесно кажучи, вже чимало років не постував, до церкви ходив, радше, по великих святах і тому подібне. Цього року щось змінилося. Не зразу, але настав якийсь дуже шалений момент, а далі... Не знаю, чому саме нинішнього буремного року так сталося. Може, почався якийсь новий життєвий період. А, можливо, просто хвиля якась пройшла.

 

Знову - перегляд вражаючих "Страстей Христових" Гібсона. Ніколи не міг спокійно дивитися цей фільм. Пам'ятаю перше враження. І вже не пам'ятаю, скільки разів "вперше" тоді його переглянув. Але якщо раніше душу просто накривало і якоюсь мірою рвало, то цього разу якось спокійніше переглядаєш. Може, події Майдану 2013-2014 рр. щось змінили в понятті "жорстокість"? Принаймні для його сучасників. Утім, поняття "жертва заради ближнього", "смерть заради ближнього" і навіть "добро" якось актуалізуються в душах наших.

 

IMG 4187

 

І хоч цього року особисто не довелося розписувати писанки, але, дякуючи кумам, принаймні якось долучився і до цього дійства, відчувши і народні традиції.

 

Одним словом, Великдень наближається! Шлях на гору (велику чи маленьку) кожен проклав свій. Залишилося вийти і вдосталь потішитися тим, що постає перед нами. Це - не менш важливе вміння. Бути в радості.

 

 

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему