Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


13 Серп 2013

Полювання на зірок

Читайте більше в рубриці Олександр Солонець - колонка
 

Я ніколи не бачив зорепаду. Принаймні, не пригадую. Чи не хотів його помічати. Так уже повелося, що романтичне загадування бажань під час феєричного польоту зорі якось оминуло мене. Можливо, не надто часто піднімав погляд до неба. Може, літав зависоко, спостерігаючи світ земний. Можливо, не достатньо вірив у казки. Або банально не вгледів ці прекрасні створіння-зорі через свій не надто хороший зір.

Не знаю, чи впливало це якось на здійснення бажань. Справа в тому, що наші прагнення-воління наскільки незбагненні, вимогливі й химерні, що так зразу і не скажеш, що й до чого. Хто ж не бажає "най-най-най"..?

Так чи інакше усі ці хотіння і поривання досить вибагливі й вимагають від нас повної віддачі й усіляких хитрощів. Від найпрактичніших, найнудніших речей до справжніх романтичних і містичних ритуалів.

Полювання на зірок - мабуть, одне із цих романтичних дійств, що якимсь чином зміцнює мотивацію чи, принаймні, урізноманітнює, прикрашає життя.

Цим ритуалом я до останнього часу, точніше до вчорашнього вечора, нехтував.

 

І ось воно - справжнє полювання на зірок. Чи то пак - на метеоритів. Утім звучить не так красиво. Нехай будуть зірками.

 

Кажуть, що найрясніший "метеоритний дощ" найчастіше дарує нам небо саме у серпні. Хтось стверджує, що зорепад 12 серпня був найдивовижніший за сто чи більше років.

 

Не важливо, правда це чи просто принагідна прикраса. Можна й не мислити дуже глобально. Правда - це, радше, поняття особисте.

А особисто я не просто вперше у житті спостерігав справжній метеоритний дощ, а взагалі, наскільки пригадую, перший раз бачив зорю "в польоті".

Так ось. Приходить одна панна і питає: "Є в тебе нездійснені бажання?" Виявилося, не одне. Тоді - гайда блукати під зоряним дощем.

 

Ми спостерігали за зорями, які несамовито танцювали по небу, на березі Дніпра. Просто лежали горілиць, чули бурхливий плескіт води, що хвилями накочувалася на нас, і дивилися на небо. Романтика.

 

І хоча я не бачив обіцяних сотень летючих зірок за годину, але вісім чи дев'ять маленьких небесних чудес мені вистачить надовго. Ну і, звісно, бажань.

Ці маленькі вогники спалахували як зерна надії, залишаючи в небі й, мабуть, у серці яскраві хвости-корінці.

 

 

Зірки це, очевидно, не золота рибка чи Алладін, щоб здійснювати усі жадання, але якусь роль у цьому великому таїнстві вони, певно, відіграють.

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото http://www.wagwallpaper.com

Поділіться з друзями: