Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!

Олександр Солонець - колонка

Олександр Солонець - колонка

Вважає, що шукає щось не одну тисячу років...

Шлях до Великодня - особливий. У кожного - свій. Цьогоріч і для мене це якесь особливе відчуття. Видається, іноді приготування - більш важливе, ніж саме свято. У певному розумінні, звісно. Так, часто шлях стає важливіший за мету, сходження - за гору. Так і цього разу. Ти просто усвідомлюєш: ось вона, вершина, нехай не найвища, хай навіть сякий-такий пагорб, але ти дійшов до нього. Такі відчуття перед нинішнім Великоднем.

Дитячий світлий розум, не обтяжений всіляким лукавством, не може зрозуміти багато речей у нашому світі. Тому коли дитина, дивлячись на щоденне падіння гривні й курси валют, мене запитала, чому той же долар купити дорожче, ніж продати і чому "росте" кожен день євро чи долар, не знав, як пояснити це поняттями добра′. Сказати, що це така гра у банківську монополію чи іншу іграшку, щоб не було скучно? Чи такий закон світу-економіки, який змінити не можна? Чи бідкатися на поганих людей, які керували країною і проти яких боровся Майдан, чи на тих, які сьогодні знову нею керують? Чи пояснити, що так люди заробляють великі гроші, а при цьому інші втрачають такі ж великі гроші? Чи послатися на банківську змову і змову дядь-тьоть, яким потрібно жити за рахунок інших? Чи сказати, що у всьому винен випадок і невдача?..

Є різні знаки або просто випадковості, які можуть серйозно впливати не лише на підсвідомість, окремі ситуації чи вчинки. Такі випадковості іноді можуть навіть змінити все життя. Учора їхав з Васильківської в метро без зайвих думок. Але так трапилося, що якійсь жінці закортіло мені щось сказати. Маю на увазі не звичні в нинішній час буденності чи хамство, а щось більш глибинне. Вирішила чомусь саме мені висповідатися. Втім, може не тільки мені. Це не має значення. Більш важливий момент і ґрунт.

Росія не лише з лютого розпочала відкриту війну проти України. Кремль веде й "громадянську" війну в "братній" країні. Події 13 березня в Донецьку продемонстрували, що російські "брати" приїжджають в Україну на полювання. За різною інформацією, від 2 до 7 вбитих "пацифістів", тобто учасників антивоєнної акції на підтримку територіальної цілісності України.

В Україні триває одностороння війна. Російські військові захоплюють Крим, штурмують українські військові частини, забирають зброю і техніку, громлять все, що не можна забрати, б'ють і принижують українських військових. Крім російських військових, тисячі "цивільних" росіян вербують і посилають в Україну для погромів, побиття українських громадян, взяття штурмами ОДА в східних регіонах України і так далі, А влада в Україні радить "не піддаватись на провокації". Якщо військова інтервенція й захоплення всіх стратегічних об'єктів, а також військових частин - провокація, на яку варто не звертати уваги, то що далі буде?

"Бій десятиліття" між українським супертяжем і чемпіоном світу за версіями WBO, IBF, IBO і WBA Володимиром Кличком та непереможеним досі "русским витязем" Олександром Повєткіним завершився. Утім, поєдинок у Москві став не так класичним захистом поясів абсолютного чемпіона світу, як справжнім політичним шоу і спробою Москви довести щось не тільки Україні, але й усьому світу. Звідси - постійне нагнітання і пафос. Звідси - "битва за Москву" і так далі. Добре, що хоч про Митний Союз і супердержаву-місію в промокампанії офіційно не заговорили, хоч якісь підтексти в пресі простежувалися. Врешті, непереможний російський витязь Олександр Повєткін побував як мінімум у п'ятьох нокдаунах. А Володимир Кличко не наважився повноцінно попрацювати правою рукою і швидко вирішити долю цього напівполітичного протистояння.

Мокнути під дощем - насправді велика насолода. Власне, отримали її з сином увечері, коли в Черкасах через півгодини дощу на Митниці вирував справжній «потоп». Звісно, купатися в дощі восени - не таке блаженство, як дощові процедури влітку. Втім, ми дозволили собі це зробити. Потрібно було бачити обличчя дитини! Відірвались, як то кажуть, від душі.

З Днем Незалежності, Україно!

Узагалі прізвищ акторів і режисерів здебільшого не запам'ятовую. Та й не люблю всілякі культи. Зчитую, радше, якісь ідеї-відчуття. Однак віднедавна Джузеппе Торнаторе став для мене справді великим режисером, кінокартини якого шукаю і з задоволенням переглядаю. Так, уже подивився сім фільмів Торнаторе. Можливо, лише один із них не справив на мене якогось особливого враження. Що тут казати, стрічки італійського режисера - справжні шедеври.

Я ніколи не бачив зорепаду. Принаймні, не пригадую. Чи не хотів його помічати. Так уже повелося, що романтичне загадування бажань під час феєричного польоту зорі якось оминуло мене. Можливо, не надто часто піднімав погляд до неба. Може, літав зависоко, спостерігаючи світ земний. Можливо, не достатньо вірив у казки. Або банально не вгледів ці прекрасні створіння-зорі через свій не надто хороший зір.

Інколи хочеться кардинально змінити життя. Чи не зовсім кардинально. У кожного свої уявлення про цю глобальність можливих змін.