Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!

Олександр Солонець - колонка

Олександр Солонець - колонка

Вважає, що шукає щось не одну тисячу років...

Ось ми і перетнули нову часову межу. 2016. Що за нею? Нові можливості. І те, що ми приймаємо і вирощуємо в собі.

Іноді краще будь-яке рішення, аніж його відсутність, рух - ніж нерухомість чи зависання в просторі й часі.

Сиджу зранку на підлозі й... намагаюсь встановити зв'язок з космосом :) Уже спекотно, вікно привідчинене. Аж тут - птаха біля вікна, хоче залетіти. І не просто хоче привітатися і полетіти своїм шляхом, а дуже наполегливо прагне поспілкуватися. Так пробивається, що в голові відразу виникає купа чудернацьких думок. Може, привіт з космосу хоче передати?

Христос воскрес! Воістину воскрес! Нарешті ми дочекалися цього. Моменту, коли навіть мудру й безпристрасну тишу наповнює якийсь неймовірний дух. Особливо це відчувається під час всенішної.Надто - в давньому дерев'яному храмі, коли ти чуєш "Христос воскрес із мертвих" багатьма мовами, коли твій дух підносять древні візантійські хорали, грецькі глибинні й аскетичні піснеспіви... і сучасні акорди Кирила Стеценка. Насправді, це неймовірне відчуття. Серце розкривається попри всі суєти й буденні проблеми.

Дуже давно не купався в "крижаній" воді. Аж ось - чудова нагода: Дніпро разом із Кременчуцьким водосховищем перетворився в чудодійний Йордан, де Іоан символічно охрестив Ісуса. Більше того - цього дня вперше світ пізнав Божественну Трійцю.

Рік для мене починається, мабуть, таки з Різдва Христового. Тож можна вважати, що він, 2015-й, уже почався:) Христос народжується в наших серцях знову і знову. Інколи помирає. Але знову народжується... Часом не розумію його доброти й любові, але він усе приймає, очищає і відпускає. Прагну навчитися цього...

Уміння помічати насамперед хороше й світле - це насправді, мабуть, найголовніша річ у світі, мистецтво якої людина повинна опановувати завжди не лише в сім'ях чи якихось духовних спільнотах. Як і вміння ігнорувати всіляку нечисть. Утім, іноді і в бруді варто відшукати щось цінне і очистити його. Часом надихають й роблять життя світлішим навіть "дрібниці".

З приходом осені все більше бачу, як листя дерев не дивовижно "фарбується" в жовті й жовтогарячі відтінки, а швидко всихає. І хоч я не "юний натураліст", але це якось бентежить і не дає вповні відчути магію осені з її жовтогарячим волоссям. 

Уже певний час помічаю за собою цікаву річ. Чим більше живу, тим менше в голові відповідей і знаків оклику, а все більше питань і, відповідно, знаків запитання :) Іноді навіть елементарні питання й речі викликають стільки думок, що просто відповідь - "біле", "чорне", "добре", "погане" і так далі - буде надто спрощеною, обмеженою і категоричною відповіддю. Часом простіше сказати "Не знаю", окреслити якусь заплутану і суперечливу варіацію можливого розвитку теми й дискусії чи просто помовчати :) Якось одна знайома не витримала і спитала: "А ти щось знаєш?". Так чи інакше, насправді, чим більше думаєш і живеш, тим менше відповідей. 

1 вересня. Уже скільки років минуло після шкільних часів і навіть університетських, але завжди згадуєш про День знань. І навіть не тому, що син та інші діти йдуть до школи чи починають новий семестр у внз :) Колись нас учили, що головне для тебе, дитини-підлітка-молоді, - освіта, набір певних знань, диплом. Згодом ми дізналися, що головне - "забути про все, що тебе вчили" й отримувати "справжні знання" в житті, в практиці, на роботі, в досвіді. Сьогодні можна сказати, що "справжні знання" - це щоденний розвиток і самоосвіта. Інакше ти відразу опиняєшся в доісторичній епосі, притрушений пилом від шаленого бігу часу, знань і цивілізації. Втім, як не крути, система освіти у нас залишається "ще тою" - з символічним набором знань у всіх сферах без вміння практично їх застосовувати в житті, гнучко мислити й самостійно ухвалювати тактичні й стратегічні рішення для розвитку й виходу з кризових ситуацій.

Час од часу варто зробити паузу й оцінити ситуацію збоку. Побачити динаміку розвитку, досягнення і проблеми, з якими потрібно попрацювати. Врешті, оцінити всі ті чудеса й події навколо нас, які в суєті й поспіху не помічаєш. Так, дивишся на "Щастя" в нашому проекті й розумієш, що це - справжнє чудо. НародUA, окрім безлічі цікавих статей про хороших людей, щастя і розвиток особистості, виключно в рубриці "ЩАСТЯ: ЛЮДИ" вже зібрав і поширив у світі за достатньо невеликий проміжок часу рівно сто історій щастя наших людей. Історій "звичайних" людей, які діляться незвичайним світлом і радістю з іншими. Це світло й добро сьогодні, певно, потрібні як ніколи. Тож дякуємо всім, хто долучається до цієї доброї справи! Дякуємо, безумовно, Аллі Плахтій, яка активно реалізує цю ідею... 

«ПочатокПопередня123456НаступнаКінець»
Сторінка 1 з 6