Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


12 Квіт 2014

Кіт у домі – живий затишок на серці

Читайте більше в рубриці Оксана Погрібна - колонка
 

У багатьох є свої домашні улюбленці. Хтось у захваті від собак, і з криками «О, Боже, який милий Хаскі» не може відійти від нього. Хтось «тащиться» від криків папуг і намагається навчити їх говорити. Комусь до вподоби пухнаті хом'яки. А хтось - такий, як я, «котоман».

Шоста година ранку. Крізь сон чую чиєсь тихе мурчання, яке поступово стає голоснішим. Починаю відчувати, як хтось маленькою пухнатою лапкою гладить мене по обличчю, а відкривши очі, я бачу мініатюрний ніс, який тицяє мені в око. Це моя кішка Соня. Зараз їй 7 місяців, але здається, що з того моменту, коли ми її взяли до себе у 1,5 місяці, нічого не змінилося. Вона й досі лазить по мені зранку, щоб розбудити. Але не тому, що хоче їсти. Просто їй нудно і вона хоче гратися. Єдине, що змінилося – це її вага. Раніше мало відчувала її стрибки «бомбочкою» мені на живіт, а зараз аж сама підстрибую.

Але це все нічого у порівнянні з тим, як приємно, коли хтось маленький, живий, теплий і пухнатий горнеться або ж «дуже скромно» вляжеться на тебе. А якщо ти поворухнешся, то образиться і піде геть.

 

20140323 000834

 

У мене і раніше були коти, але такого чудного не було. Ніколи не думала, що вони настільки люблять увагу. Якщо я хоч хвилину не звертаю на Соню увагу, то вона сама прийде, сяде і буде голосно кричати, поки я не почну з нею гратися. А ще вона постійно шукає мене, коли я переходжу в іншу кімнату. Це така дрібниця, а приємно. Про дивності цієї кішки можна довго розповідати, але я думаю, що це не потрібно.

Кожного разу, як приходжу додому і бачу її пухнасту мордочку, мені стає аж веселіше. Відразу забуваю про якісь неприємності, ніби аж легше на душі. Я кожен день дивуюся з її поведінки, кумедних поз для сну або ж реакції на якісь події.

Коти – це такі істоти за якими можна спостерігати і кожен раз «рвати» живота від сміху. Вони і розумні, і лагідні, але щось як утнуть, то вже утнуть.

Я вважаю, що моя кішка – це член сім'ї. З її появою у нашому домі стало ніби тепліше, затишніше. Думаю, що кожен, хто любить цих тварин так, як я, мене зрозуміє. Адже, як кажуть: «Кіт у домі – живий затишок на серці».

 

 

Фото Оксани Погрібної

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему