Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


24 Вер 2014

Жаботинський Свято-Онуфріївський монастир - справжня перлина

Читайте більше в рубриці Надія Нестеренко - колонка
 

Якось мене запитали: "Як ти думаєш, що є справжньою перлиною Черкащини". Недовго думаючи я відповіла, що справжня перлина Черкащини - це Жаботинський Свято-Онуфріївський чоловічий монастир, що знаходиться недалеко від Черкас, в селі Чубівка.

Монастир досить популярний серед туристів і це не дивно, адже він носить ім’я одного з найвидатніших святих - Преподобного Онуфрія Великого. Це тепер, після реставрації та довгого ремонту, монастир виглядає розкішно. Позолочені куполи яскравими барвами виблискують на сонці.

А кілька століть тому він переживав не найкращі часи. Деякі архівні матеріали свідчать про існування обителі більш як 600 років. Колись давно тут було два храми. Головний дерев'яний трьохпрестольний соборний храм на честь Успіння Богоматері з двома приділами – Святителя Миколая та Святої великомучениці Варвари. Він побудований при ігумені Єфремі Биковському. А ось Онуфріївська церква, яка була зведена дещо пізніше, стоїть і нині. Вона перебуває у чудовому стані і з радістю приймає гостей.

В обителі зберігають ікони Успіння Богоматері й преподобного Онуфрія Великого, які дивом збереглися до наших днів. Мій тато розповідав, що монастирю також колись належав цегляний завод, який виготовляв цеглу з літерами «О» та «М» - Онуфріївський монастир. Успенську церкву розібрали, і лише через 16 років монастир знову став діючим. Тут жили черниці з Мотронинського монастиря. Та через відсутність коштів їх переселили до Лебединського монастиря.

Кілька десятків років це місце стояло цілковитою пусткою. Ті часи пам’ятає мій тато, бо він часто, будучи ще хлопчиком, «обстежував» руїну разом зі своїми товаришами. Протягом довгого часу храм використовувався як господарська будівля місцевого господарства - зерносклад.

Монастир знову було відкрито 29 грудня 1993 року. Активна реставрація храму та відновлення монастиря почалась завдяки ігумену Єразму, який приїхав сюди з Києво-Печерського монастиря настоятелем та отримав сан архімандрита.

Зараз ми часто відвідуємо це святе місце.

Тут, на території монастиря, є підземна церква Святителя Миколая та печери, давнє кладовище та ще багато цікавих місцин. Печери були ретельно вичищені від намитого і наносного ґрунту та досліджені черкаськими археологами.

Сьогодні до монастиря частково повернулися земельні угіддя, на яких ведеться господарство. Жителі святої обителі не лише обробляють чималий город, а й традиційно доглядають пасіку. Також тут можна побачити оновлений монастирський сад, де висадили багато молодих саджанців.

Парафія у монастирської церкви невелика. Більшість учасників богослужінь – люди приїжджі, здебільшого з Черкас, яких приваблює благодатне місце та намоленість святині. Після служби на свята відвідувачам храму пропонують монастирську трапезу, яка готується, як правило, на 60 осіб.

Нещодавно ми відзначали 200-річчя з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Тож, я гадаю, буде доречно згадати, що у 1824 році в монастирі бував малий Тарас. Він також приїздив сюди і дорослим, у 40-х роках 19 століття.

Сьогодні я тут. Пожовкле листя шурхотить під ногами; відчуваю знайомий запах щойно спалених свічок, торкається душі святість старовинних ікон, розкішні фрески вражають своєю неповторністю. Справжня перлина моєї рідної Черкащини!



Фото http://mandrivnic.livejournal.com/

Поділіться з друзями: