Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


31 Лип 2014

Рідні очі

Читайте більше в рубриці Надія Нестеренко - колонка
 

Вони люблять. Так, саме вони дійсно люблять нас. Наші найрідніші та улюблені очі - це очі батьків. Як ніхто інший вони розуміють нас з півслова, знають, чого ми хочемо, знають наші думки.

Мама з татом послані нам від народження. Вони наші ангели-охоронці, які завжди намагаються щосили зберегти від стріл життя й від бурхливого вогню злих язиків з боку недоброзичливців. Батьки завжди з нами. Вони навчають нас не тільки читати, писати, ходити, їсти й правильно розмовляти. Вони, передусім, навчають жити і тримати удар.

Ще від нашого народження їм боляче усвідомлювати те, що коли-небудь їм доведеться нас відпустити. Відпустити у велике життя, у жорстокий світ. І поки вони тримають нас на руках, цей маленький згорточок щастя, вони таємно мріють про те, щоб ми для них назавжди залишалися маленькими. Та й коли ми виростаємо, все одно залишаємося для них все тими ж малюками.

Так, не все гладко і в стосунках буває, але що ж поробиш, не без цього. Всі важливі події, які сталися у тебе вперше, не могли обійтися без уваги твоїх батьків. Згадай ласкаві руки матусі, її ніжну шкіру! Аромат волосся її так п'янить, що хочеться знову і знову падати до неї в обійми. Там безпечно. А татів погляд, повний тривоги, який відчуває все на відстані, що відбувається в житті його кровинки. Він завжди допоможе, і я знаю точно, що небо розірве, якщо того треба. Для мене вони герої, мої супер-герої.

Для наших батьків ми завжди залишаємося найкращими. І уявіть, вони змушують вірити нас самих в те, що ми єдині і неповторні. Коли у нас злети, вони пишаються нами і гордо промовляють: "Це моя дитина!". Коли ми падаємо, часом здається, що вони переживають набагато більше нас самих. Можливо, не так показуюють свої емоції, але все ж мені відомо про бурі в їх душі. Тоді просто слова: "Не переживай, все буде добре, ти ж у мене розумниця!", - немов бальзам на душу.

Бувають сварки, з'ясування відносин, ми качаємо свої права, та й вони часом не бувають праві, проте це ті люди, які ніколи нас не кинуть, які завжди нас люблять, якими б ми не були. Ми їхні діти, їхнє відображення, їхній плід любові. Перший крок, перше слово, перший клас, перший іспит, перша любов, перший сварка, перша робота, і так триває все життя. І це "перше" наші батьки знають та з нетерпінням чекають.

Наші батьки – це те найдорожче, що ми повинні зберігати. Тимчасові негаразди в житті - це дрібниці, адже якщо ти маєш батьків - вже є сенс жити.

Цінуйте те, що маєте, та бережіть своїх батьків!

 

 

Фото www.leekinsey.com

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему