Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


15 Серп 2014

«Два роки, два серця...»

Читайте більше в рубриці Надія Нестеренко - колонка
 

Початок серпня ніколи не приносив з собою особливих подій, та цей, певне, був особливим. Щe вранці сонце показало гарячий характер, а хмари, злякавшись двобою, розчинилися в небі. Ніжним квітковим подихом шепотіли дерева, а пташки мовчали, мов зачаровані. У вікні літака виднілося світле обличчя примітно щасливої дівчини.

Волосся зібране, одяг світлий, а усмішка сяюча. Вона усміхалася сусідам-пасажирам та раз у раз відкривала конверти з листами, перечитуючи їх. Коли літак приземлився, туристка вибігла найпершою і помчалася когось шукати. Вона не помічала нікого навколо себе, світ на мить перестав існувати для неї. Зелені очі шукали когось по-справжньому особливого і важливого. Люди оберталися вслід світло-русявій дивачці, але вона продовжувала бігти. Та в якусь мить всі завмерли. Навіть легкий літній вітерець замовк, зупинився.

Навпроти стояла дівчина. На вигляд вона була однолітком своєї гості. Темне, заплетене у довгу косу, волосся, слухняно спадало на спину. Світла сукня з темним горохом дивним чином переливалася на сонці. Щасливі дівчата привіталися міцними обіймами, теплими поцілунками та швидко покинули аеропорт, тим самим відновивши прискорений рух людей. Радісні усмішки зігрівали душу кожному, хто насмілився подивитися у їх бік, а сяючі очі дівчат дарували перехожим надію на щастя, якого вони ще не відчули.

Через якусь мить обоє уже сиділи на світлому дивані та щось жваво обговорювали, не відпускаючи при цьому рук один одного. Кароока хазяйка приготувала ароматний англійський чай, а її довгоочікувана гостя читала щось дивне вголос. Час від часу вона зупинялась, аби посміятися, поплакати або просто помовчати.

Листи. Подруги перечитували листи. Багато років все, чим вони були пов'язані - це аркуш паперу, запакований у саморобний конверт. Тривала така приємна процедура до кінця дня. Упродовж тих годин вони немов пережили той відрізок часу знову. Ні сліз, ані сміху стримати вони не могли, адже почуття були такими сильними! І ось ще дві душі відчули силу та енергію паперових листів. Вони відчули все те тепло, всю любов, яка так довго була лише чорними рядками на папері.

Якби існував пристрій для вимірювання рівня щастя людини, то для цих двох шкали явно б не вистачило.

Вночі, дочитавши останнього листа, дівчата вийшли в парк з маленьким ліхтариком і гострим предметом, який зовнішнім виглядом нагадував ніж. Дівочі руки, які ще й досі тремтіли від щастя, вирізали щось неймовірно маленькими знаками на дереві і пішли спати.

Найперше, що вони зробили вранці - вибігли подивитися на напис. Два сонні голоски прошепотіли: "Два роки. Два серця...", кілька разів, а потім різко зупинилися. Їхні очі помітили щось дивне, загадкове, неймовірне: біля дерева, на якому був такий важливий проміжок часу, виросли іриси. Фіолетовий колір сліпив очі у своєму сплетінні з сонцем та приваблював джмелів, а дівчата ще довго стояли, обіймаючись, вражені такою дивиною та повні щастя й любові.

 

 

Фото www.collarcitybrownstone.com

Поділіться з друзями: