Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!

Надія Нестеренко - колонка

Надія Нестеренко - колонка

Я з тих, хто замість теплого дому віддав перевагу перехрестю шляхів, які множать усі людські емоції.


 

Якось мене запитали: "Як ти думаєш, що є справжньою перлиною Черкащини". Недовго думаючи я відповіла, що справжня перлина Черкащини - це Жаботинський Свято-Онуфріївський чоловічий монастир, що знаходиться недалеко від Черкас, в селі Чубівка.

Осіння пора завжди була чимось особливим, неймовірним та загадковим. Провідні світові класики присвячували їй безліч віршів та поем, порівнюючи то з молодою красунею, то зі скупою старою. Та скільки людей, стільки й думок, як кажуть. Особисто мені стало дуже цікаво: а якою бачать осінь люди сьогодення? Можливо, для них, як і для Фета, осінь - всемогутня і жорстока, а, може, їм ближча думка Пушкіна про загадковість осені...

Вона прокинулася дуже рано. Ще таке по-справжньому літнє сонце зустрічало її осіннім ранком. Ніжне проміння пробиралося крізь важкі фіранки і обіймало оголені плечі. Спляча красуня відкинула ковдру й стрімко попрямувала до вікна. Вікно було великим, без будь яких зайвих перегородок. Здавалося, ніби цілий Всесвіт можна побачити крізь те загадкове скло. Та такі мрії ставали ближчими, коли вікно відкривалося.

Початок серпня ніколи не приносив з собою особливих подій, та цей, певне, був особливим. Щe вранці сонце показало гарячий характер, а хмари, злякавшись двобою, розчинилися в небі. Ніжним квітковим подихом шепотіли дерева, а пташки мовчали, мов зачаровані. У вікні літака виднілося світле обличчя примітно щасливої дівчини.

Десь глибоко в душі ми завжди сумні в той час, як зовні веселі й радісні. Якщо навпаки, то, ймовірно, всередині живуть монстри, які розривають нас своїми веселими посмішками, роблячи нам боляче і змушуючи виглядати роздавленими. Обидва стани розхитують реальність, яка може бути лояльною по відношенню до нас тільки тоді, якщо ми навчимося розуміти свій смуток і свої веселощі. Потрібно навчитися зберігати нейтралітет.

31 лип 2014

Вони люблять. Так, саме вони дійсно люблять нас. Наші найрідніші та улюблені очі - це очі батьків. Як ніхто інший вони розуміють нас з півслова, знають, чого ми хочемо, знають наші думки.

Іноді йдеш по вулиці, зазираєш в очі перехожих і бачиш щось дивне, щось до болю знайоме, проте кардинально інше. Адже, правда, в очах людини вся її душа. Кожна людина живе у своєму створеному світі. Кожен з нас сам вирішує чому вірити, або навпаки не вірити, та як сприймати реальність, яку ми називаємо життям. А ти спробуй вийти куди-небудь на жваву вулицю міста, подивитися на перехожих і де порадіти за людину, а де і поспівпереживати.

«ПочатокПопередня12НаступнаКінець»
Сторінка 2 з 2