Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


26 Лют 2015

Життя як Макдоналдс

Читайте більше в рубриці Яна Проценко - колонка
 

Я люблю будувати різні теорії про людське життя. В моїй голові їм не треба підтверджень і вони існують просто за рахунок віри. Вони очевидні і дуже прості, бо я зовсім не особлива людина, яка здатна створити щось незвичайне чи бачить світ через лінзи своєї унікальності. Кожен з нас - унікальна частинка сірої маси, і в цьому - все чудо. Цим ми різні і схожі одночасно.

Ця теорія - про швидкість. З кожним роком зростає швидкість нашого життя. Люди роблять все більше винаходів, які прискорюють його темп. Швидкісні потяги і турболітаки, про які і мріяти не можна було декілька століть тому; калькулятор який дозволяє навіть не вмикати звивини нашого мозку і рахує все за секунди; миттєве фото на фронтальну камеру, яке дозволяє не позувати декілька годин перед фотографом з велетенським апаратом і не чекати, доки проявиться плівка.

Шкода, що вже не треба чекати якогось цікавого фільму в кінотеатрі, тому що можна подивитись піратську версію вдома за місяць до його виходу на екран. Але, погодьтесь, в очкікуванні є свої плюси. Тоді можна сповна відчути цю подію, налаштуватися й довше отримувати задоволення.

 

Наше покоління – фастфудне. Ми розучилися насолоджуватися спокоєм, думками, просто існуванням.

 

Фаст-фуд проник в наші голови так глибоко, що тепер це стосується не лише швидкого харчування. Це стосується міжособистісних стосунків, читання, способу життя та ставлення до нього.

 

Уявіть типового хлопця з рюкзаком за плечами, який їде з вами в тролейбусі. Він голодний. Біжить в кафе, купує якийсь бургер і швидко знов іде по справах. Оскільки часу на приготування їжі у нього нема, то ця процедура повторюється щодня.

 

Уявіть дівчину з довгим прямим волоссям у джинсах і з айфоном в руках, яка сидить поруч з вами у парку. Вона переписується зі своїм хлопцем. Він каже, що йде з друзями в бар і сьогодні вони знов не зустрінуться. Її брови зморщуються. Вона злиться. Істерика, сварка (звісно, тиха і безшумна, бо ж по смс), і вона вирішує, що таке щастя їй не треба. Тепер перед вами дівчина в джинсах, у якої немає хлопця, але є сьогодні побачення з кимсь іншим. Через тиждень ця процедура повториться і з’явиться ще третій.

 

А тепер порівняйте: хіба це не те ж саме? У цих людей нема часу на те, щоб зробити все якісно і отримати задоволення. Вони розбалувані можливостями 21 століття, коли ти можеш замінити людину так само швидко, як знайти пиріжок з іншою начинкою.

 

Посварився з другом – швидко заведеш нового у соцмережі. Ковтаєш інформацію, гортаючи стрічку новин, до кінця її не усвідомлюючи. Не розумієш якогось процесу/події – погуглиш, прочитаєш про це чужу думку, щоб лишній раз не думати і створити власне враження.

 

У нас елементарно не вистачає часу насолодитися красою природи і ми милуємось нею вдома на дивані з Діскавері.

 

Подумайте, ми вже не переписуємося листами на три сторінки, але й читати повідомлення більше ніж на кілька рядків уже лінь.

 

Ми не шукаємо кохання, лише швидкий секс без почуттів.

 

Переконані, що якщо в людині не подобається якась риса, то її можна замінити так само просто, як книгу в бібліотеці.

 

Все спростилось і звелось до інстинктів. Я сама далеко не романтик, і, може, цими словами, в першу чергу, я і намагаюсь переконати себе в тому, що думати, харчуватись, жити, читати, любити треба якісно і обдумано, насолоджуючись.

 

Я не хочу, щоб цей текст зіпсував комусь настрій чи вкотре підтвердив, що з розвитком неотехнологій людство деградує.

 

Він має змусити когось задуматись. Адже лише одна думка може стати поштовхом до зміни життя. А в який бік змінювати - вирішувати вам, життя ж не фаст-фуд, меню не обмежене!

 

 

Фото galleryhip.com

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему