Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


05 Вер 2014

Малосмілянський кар'єр: трішки екстремально і дуже захоплююче!

Читайте більше в рубриці Яна Проценко - колонка
 

Знаю, що це як сіль на рану: восени згадувати літо, але все ж поділюсь враженнями, що грітимуть мене взимку. Вам не потрібне ніяке море! Не треба турецькі пляжі і єгипетські піски!

Не треба багато витрат на бензин і часу на дорогу, тому що недалеко від Черкас ви знайдете чудове місце для комфортного й екстремального відпочинку.

Буквально в 40 кілометрах від Черкас є кльове місце з глибокою, прозорою водою, високими скелями і місцями для стрибків у бірюзову безодню.

Колись у п'ятдесятих на цьому місці був кар'єр для видобутку граніту і глибина розкопок сягала 80 метрів (інакше кажучи, висоти 25-поверхового будинку). Ненароком працівники зачепили підводне джерело. Кар'єр почав затоплюватись разом із технікою і всім приладдям, що було на дні.

Не знаю, що правда, а що ні, та плавати в кар'єрі одне задоволення!

Пробач, мій коханий Дніпро, але твоя чистота не порівняється з прозорістю і чистотою цієї води.

Тепер трішки про те, як це було.

Ми з друзями осідлали нашого металевого коня (червоні жигулі одного з друзів) і почали шукати шлях по gps-навігатору. Це була одна велика біда, тому що ми пропускали повороти, заїжджали в тупики і тупили самі. Але, врешті-решт, коли ми дісталися нашої цілі, втома зникла і прийшов шок. Такої краси ми ще не бачили, тому як дикуни бігали, оглядали всі закутки навколо. Відчуття - ніби дивишся на природу крізь фільтр із якісним фотошопом.

Чесно скажу, побувавши у своєму житті на Чорному і Азовському морях, гірських річках, озерах і ставках, – такої краси я ще не бачила ніде!

 

aa729f61f12fbb15a80f80d2

 

Перші стрибки у воду, і ми вирішуємо пливти на інший берег - стрибати зі скель. І це була наступна біда, бо серед нас було три дівчини і два хлопці, а жодна з нас не могла сама видертися, і ми застрягли посередині. Тому я з води почала обзивати хлопців боягузами, бо вони не хотіли стрибати.

Вони то стрибнули, але я так багато говорила, що вже не мала вибору і просто мусила летіти у воду.

Чесно кажучи, знизу висота здається набагато меншою, а політ такий довгий, що ти встигаєш подумати про все на світі і до чортиків злякатися ще до того, як з усієї сили вдаришся дупою об воду.

Це було круто і я хочу повтору! Тому PS для всіх сміливих: наступного літа їдемо разом!

 

 

 Фото надане автором і http://forumua.org/

Поділіться з друзями: