Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


07 Бер 2012

Передсвяткова суєта...

Читайте більше в рубриці Ірина Виртосу - колонка
 

Щойно повернулася з вокзалу. Київ готується ще до кількох днів весняних свят. На метро «Вирлиця» мімози продаються по 15, 20 та 25 гривень, на «Вокзальній» – тюльпани в асортименті. Маршрутники шукають своїх пасажирів на Хмельницький, Луцьк, Старокостянтинів. До слова, у будь-якому напрямку вільних місць за три дні не було, якщо пощастить, то на пуфику – три-чотири години задоволення.

Людно і по-вокзальному брудно. Мені час повертатися – пірнаю в потік людей у черево метро. Якась дівчина розповідає своїй подрузі жахливу історію про підлітків, які побили на цвинтарі безхатька-інваліда. Я заплющую очі й затуляю вуха.

 

Якось затискуюсь у вагон. Та попереду мене чекає ще одне випробування – пересадка на станціях «Театральна» та «Золоті ворота». Знову квіти. Чоловік поперед себе несе картонну коробку з трояндами. У дівчат подеколи трапляються святкові зачіски. А загалом потік людей безликий.

 

Усе – сіла, і тільки тому, що вже їду  в зворотному напрямку від центру. Шукаю блокнот, щоб занотувати свої спостереження – овва, забула вдома. І жодного тобі листочка, окрім паперових хустинок. Пробую писати.

У більшості офісів та контор робочий день буде скорочений,чоловіки традиційно подарують квіти, а ті, хто рухливіший, як-от маркетологи чи менеджери, організують легкий фуршет на кухні. У цілому витатиме неробочий настрій. Тільки некмітливі чи іноземці можуть зайти до офісу у справах. Україна вже святкує...

Економіка нашої держави на таких святах втрачає не одну тисячу гривень. Та що ж поробиш, коли народ хоче тільки хліба, зате душа бажає свята. І вже мало важить яке – 8 березня, Пасха чи травневі праздники.

 

...Спробую уявити, який настрій у НародUA. Боривітер, певно, готує чергову колонку, як він ненавидить комерційні свята, серйозний редактор Олександр Солонець лаштується до нової квіткової фотосесії, невгамовна журналістка Вікторія Кобиляцька щось риє на черкаську мерію чи шукає скандалу, а Павло Віталійович роздумує про психологічні кредити або ж ретельно переглядає статті інших авторів. Щодо мене, то я вже ладную сумку їхати до бабусі в гості. Привіт.

Поділіться з друзями: