Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


18 Січ 2014

Не в Євросоюз, а в ЛЮДЯНІСТЬ!

Читайте більше в рубриці Ірина Береза-Надточій - колонка
 

14 січня зі мною сталась маленька неприємність – я впала. Зранку не помітила льодяну шкірку на асфальті і красиво-о-о впала: ноги догори, сумка вбік, шапка з голови злетіла… Я б навіть сказала, гарний такий, смачний політ був. І удар. Різкий біль у спині, руці.

З хвилину не могла підвестись від болю. Потім якось устала. Кожен крок важко давався. Усе тіло нило. Знаєте, що найприкріше було? На зустріч мені йшли чоловік із жінкою. Вони все це бачили і навіть не намагалися мені допомогти піднятись, запитати, чи все гаразд. Я навіть попередила, що там слизько. Чоловік натомість відповів, що туди вони не підуть, обійдуть.

 

12dgfdgf34

 

За іронією долі це сталося на території дитячої обласної лікарні (дитячого травмпункту), куди я заходила (це вже зовсім інша, ще не закінчена історія). Пішла знову в травмпункт, дитячий травматолог мене оглянув, сказав, що на перелом не схоже, «йдіть додому».

Можливо, тоді це й справді не було схоже: викид адреналіну та шок зробили своє, в мене все згиналось і не дуже боліло. Вже через 20 хвилин у маршрутці додому я не змогла дістати гаманець для оплати проїзду. Ліва рука мене зовсім не слухалася. Ввечері біль став нестерпний, і мені довелося звернутися до травматолога. Виявилося, що в мене перелом без зміщення лівої променевої кістки та перелом шиловидного відростку під питанням.

Дякую травматологу 3-ї міської лікарні, оглядав дуже ніжно))).

 

1ilkyjg23

 

Але матеріал мій зовсім не про те. Куди нам в Європу??? Сміття на вулиці, обмальовані й загиджені під’їзди, неналежне виконання своїх професійних обов’язків і черствість, байдужість до чужих неприємностей.

Мене переповнює гордість за людей, які підтримали дівчину, зґвалтовану міліцією, за тих, хто вийшов на Майдан не заради Євросоюзу, а проти беззаконня та вседозволеності правлячого бидла! Проти застосування сили і відчуття безнаказаності влади!

Люди, не будьмо байдужими!..

Якось побачила жіночку років 70, що обперлася об стовбур дерева. Бідно одягнена, непримітна така бабуся. Підійшла до неї, запитала, чи все гаразд, може потрібна допомога. А вона РОЗПЛАКАЛАСЬ! Подякувала, допомога не треба, трохи запаморочилось, вже випила таблетку... А дякувала за те, що я просто спитала, а не пройшла повз, як десятки людей! Не дай Бог, то може виявитись ваша бабуся чи мама! Не проходьте повз! Навіть якщо вам здається, що людина п’яна, краще перевірити, викликати швидку, аніж вбити своєю байдужістю. Не нарікайте, що всі такі, почніть з себе, перед Богом будемо відповідати тільки за свої вчинки. 

Я - за людяність, де б ми не були!

 

Поділіться з друзями: