Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


17 Бер 2014

А за вікном майже весна…

Читайте більше в рубриці Діана Браславська - колонка
 

У країні діється щось неймовірне. Здається, лише відцуралися Януковича і його “кравасісьного” уряду і все б мало бути позаду. Як, ні. Путін не зміг змиритися з втратою свого вірного побратима і вирішив помститися загарбанням земель…

“Я взагалі не знаю, як могло таке почати відбуватися. Скільки живу, завжди знаю, що українці – це такий тихий та мирний народ, який зажди керується лише одним правилом “моя хата з краю – нічого не знаю”. Це до чого ж треба було довести мільйони українців, щоб ці тихенькі, мирні мешканці, почали виходити на вулиці з пательнями та бейсбольними битами?” – дивується колега з роботи, який половину життя провів у Росії. І дійсно, навіщо так з нами? Невже ми не такі самі люди, як і інші, невже у нас немає права вибору? Чому Путін - НЕ РОСІЯ, а саме Путін - вирішив загарбати частину України? Росіяни стоять на кордоні і передають нашим “Вибачте, ми не хочемо воювати, але нам віддають накази”, люди у цариці-Москві мітингують, бо хочуть миру і їх саджають за грати…

 

ymjfgb

 

У книзі Еклезіаста 3:8 говориться “Час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!” Не знаю, чи настав для України той час…

Мені 21 рік, я не так багато встигла побачити і мало що знаю. Але в чому я міцно переконана, це те, що війна взагалі не вихід. Війна – це дурість владних керівників, які в дитинстві не награлися в солдатиків. Пам’ятники варто ставити тим людям, хто всіма можливими засобами намагається перешкодити початку війни, а не полководцям. І варвари, які зараз сподіваються на війну, готові похоронити майбутнє людства лише тому, що їх не буде в тому майбутньому. Яке виправдання наші онуки шукатимуть нам, коли побачать, у яку пустелю ми перетворили Землю? Та й взагалі, чи шукатимуть вони його нам чи просто проклинатимуть наше покоління?

 

dfgdhgdh

 

Я хочу вірити, що все буде добре, і що все мирно вирішиться, що я спокійно закінчу університет, влітку їздитиму на море, моїх знайомих та друзів не саджатимуть за грати і ми більше не будемо стояти по 10 годин біля приміщень суду в очікуванні вироку. Я хочу вірити, що моя Україна залишиться цілою, а люди і надалі житимуть мирно, і вони переосмислять трагедії нашого народу, а разом з ними і своє життя.

 

L3i-Kl5tOAo

 

Чому ж не можна почати засуджувати керівництво країн за оголошення війни? Якби народи зрозуміли це… Якби вони не дозволяли вбивати себе, без всяких на те причин, якби вони користувалися зброєю, щоб використати її проти тих, хто віддав такі накази, хто дав їм його для насильницького застосування – в цей день війна і померла б. Як сказав старий козак, “якщо українців та росіян відправлять воювати один проти одного, то потрібно стати на кордоні спина до спини, та стріляти в тих, хто відправив”.

Я збираюсь з роботи додому і дядько Вася, охоронець, замість звичного “До побачення”, вигукує “Слава нації!” Я посміхаюсь і дивлюся у вікно. А за вікном майже весна… 

 

 

Фото https://vk.com/uarevo

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему