Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!

Діана Браславська - колонка

Діана Браславська - колонка

Мене не хвилює хто і що говорить. Мене хвилює хто і що робить

Що головне в людині? Що головне в житті?

Добре починати рік з чогось нового. І мова йде зовсім не про речі, мова йде про звички. Добре починати рік з того, що одного зимового ранку додати до своєї внутрішньої характеристики нову звичку, яка буде лише на користь. Наприклад, не нервуватися через дрібниці: стрілки на дорогих колготах, не помита кружка брата, сніг, який мете в лице.

Що б там не говорили представники сильної статті і як би сильно не гримали кулаком по столу, однак дівчатам живеться не так легко, як здається. Чому?

18 березня президент Росії Володимир Путін підписав договір про входження Криму і Севастополя до складу РФ. 21 березня російська Рада Федерації ратифікувала цю угоду. Путін заявив, що Росія не вводила війська в Україну та Крим зокрема. По-перше, там вже була армія і її лише підсилили. По-друге, інтервенції ніколи не проходять без жертв, а в Криму їх не було. Лідер ЛДПР Володимир Жириновський, в свою чергу, заявив, що Росія не зупиниться на анексії Криму й має "рухатися далі". Він впевнений, що Росія мусить захопити Донбас, Херсон, Миколаїв, Дніпропетровськ, Луганськ, Запоріжжя та Одесу.

У країні діється щось неймовірне. Здається, лише відцуралися Януковича і його “кравасісьного” уряду і все б мало бути позаду. Як, ні. Путін не зміг змиритися з втратою свого вірного побратима і вирішив помститися загарбанням земель…

А яке воно – щастя? Якого кольору чи форми? Чи існує взагалі? І куди воно відходить, коли в душу закрадається сум? Тисячі років люди шукали відповіді на ці питання, проходили цілі епохи, і люди не знаходили розв'язки. Механізоване ХХІ століття позбавило нас справжнього, чистого мислення. І так важко віднайти своє справжнє щастя.

Розумний дядько Антон Чехов одного разу сказав: «Якщо вам немає про що писати, то пишіть про це». І дядько не помилився. Час від часу у кожного настає такий період чи то стадія, коли ти сидиш у ступорі і не знаєш, що писати. А писати ж так хочеться, що хоч вовком вий! І ось ти сидиш з відкритим вордівським документом чи розгорнутим зошитом і заглядаєш туди, дивишся на нього, як баран на нові ворота. А нічого так і не відбувається. Що ж тут поробиш...

Cьогодні вкотре переконалась, що ніколи не пізно зупинитися та запитати себе: справою я займаюся чи дрібницями? Кожного ранку ми прокидаємось, кудись поспішаємо, не встигаємо поснідати, наздоганяємо автобус, лаємо все та всіх на світі, нудьгуємо на роботі, повертаємось додому, щоб знати, що завтра знову все почнеться cпочатку.

Нещодавно, перемикаючи канали, натрапила на цікавий відеосюжет про жителів Китаю, в яких основним транспортним засобом є двохколісні. Провівши паралелі з Україною, зрозуміла, що в більшості випадків на думку жителів сильно впливають стереотипи.

У сучасному світі коні та все, що пов'язано з ними, вже сприймається як певна екзотика. Це звучить парадоксально, якщо пригадати, що лише кілька століть тому, та й донедавна, ці тварини були незамінними помічниками людей. А потужність сучасних автомобілів ще й досі вимірюється  в «кінських силах». Людство так довго існувало пліч-о-пліч з кіньми і так багато чим їм зобов'язане, що навіть сьогодні, коли машини повністю витіснили коней з нашого звичного життя, ми продовжуємо їх обожнювати. Доказом є непереборне бажання, з яким жителі великих міст все більше та більше захоплюються кінним спортом. Черкаси – не виняток.