Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


31 Жовт 2013

«З непокритою головою»: кохаймось і читаймо

Читайте більше в рубриці Анастасія Федченко - колонка
 

У Києві презентували антологію української жіночої прози «З непокритою головою». Упорядник Віра Агеєва гордо назвала видання першим. Мені ще належить відкрити певних авторок для себе...

Мама казала, у рік, коли я народилась, стояла неймовірно тепла осінь. І до пологового (а це був кінець жовтня), вона їхала у сукні й туфельках (здається, ще був плащик, я погано пам'ятаю, бо думала про важливіші справи: як би його вже побачити світ). Щоправда, поверталася звідти мама в пальті і чоботах. Там ще була кумедна історія, як батько їх привозив. Але то якось іншим разом.

Цього року вересень не надто пестив. А ось жовтень видався чудовий. Коли ти вдягаєш плащик і тоненький шалик, цокотиш шпильками по асфальту, милуючись неймовірно жовтим листям.

Гарний місяць гарно почався і закінчився чарівно. У мене забагато емоцій для одного вечора, тому я й почала розповідати про маму та події не такої вже й давності...

 

zbirka

 

У Києві презентували антологію української жіночої прози «З непокритою головою». Упорядник Віра Агеєва гордо назвала видання першим. Мені ще належить відкрити певних авторок для себе. А поки зацитую тих, хто був на презентації.

Людмила Таран (у книзі представлена твором «Колекція коханців»): «Черговим відкриттям стає проза Лесі Українки. Вона абсолютно вишукана. Оксана Луцишина, попри те, що в Америці, дуже тонко відчуває дихання нашої української реальності».

Євгенія Кононенко («Перший»): «Я вчилася на мехматі, але ні до категорії милістю Божою математиків, ні до посидючих не належала. І навіть заміж за математика не вийшла. Не зрозуміло, що я там робила».

Оксану Забужко («Альбом для Густава», «Інструктор із тенісу») не цитуватиму, бо слухала з відкритим ротом, а тому не в змозі була записувати. Але одна з найулюбленіших жінок у сучукрліт та й узагалі укрліт пов'язує успіх представниць прекрасної статі (якщо любителі розставляти знаки гендерної рівності дозволяють так казати) в одержанні найзначніших літературних премій світу тим, що вони нарешті виписались. І, до речі, Оксана Стефанівна «старить» українську літературу, кажучи, що та зародилась далеко до «Енеїди» Котляревського. Ще 1575 року волинська шляхтянка Олена Журавницька написала неймовірного вірша «Копоть» (Забужко цитувала) про якусь панну, що поводиться не так, як личить заміжній жінці.

 

nastya

 

Однак я забагато літер тут написала. Краще піду читати. Чомусь згадалося «Кохаймося, бо ми того варті!». Цей лозунг застарів :). Треба так: «Кохаймось і читаймо, бо ми того варті!» ну або «Читаймо і кохаймось, бо ми того варті!» (порядок закликів залежить від цікавості книжки і від коханого).

 

 

Фото mydim.uahttp://www.komorabooks.com, автора

Поділіться з друзями: