Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


30 Груд 2013

Трохи думок про слово «торік»

Читайте більше в рубриці Анастасія Федченко - колонка
 

Це останні дні, щоб сказати «Торік я закінчила університет», «Торік я переїхала до Києва». Нині я часто думаю про це. Далі рахунок піде вже не на рік, а на роки. І якщо до цього була певна поблажливість до себе (я тільки торік закінчила університет і переїхала до Києва, то якої ж кар’єри від мене вимагати), то надалі її ставатиме дедалі менше. Боже збав, я не кар’єристка, просто хочу чогось досягти у професії, яку вивчала 5 років.

А ще наприкінці року мені чомусь подумалось про слово «торік». Воно коротке і не для всіх звичне. І таке ніби трохи непомітне. Таке, як і всі «тороки» нашого життя. Бо воно повільно стартує в дитинстві, і чим далі, тим більше розганяється, як бігун, що хоче швидше фінішувати.

І, власне, від того, якими ми зробимо оті «тороки», залежить те, що ми розповідатимемо дітям і онукам. Я не думаю, що їм цікаво буде слухати про постійну роботу, підробітки, заробітки, приробітки, і нічого, окрім них. Я, наприклад, досі захоплена маминими розповідями про якісь поїздки, друзів, знайомих, кумедні «колісні» історії. Багато з них не те, щоб знаю напам’ять, але загалом пригадую сюжет і головних дійових осіб, але від того історії не вицвітають і не стають прісними.

Із жалем думаю про те, що нині з мене був би не найцікавіший оповідач через те, що цей «торік» і вже майже наступний «торік» (адже він минає вже) я шукала роботу, підробітки, заробітки, приробітки і нічого, крім них. Ну ще краще пізнавала Київ, дружила з друзями (вони в мене чудові), розчаровувалась і знову причаровувалась життям. Загалом усе, як у більшості.

А ще думаю про те, яким буде мій наступний «торік». До списку минулих справ додасться зміна роботи, напевно, ще щось. І майже забула, хоч цілий рік хотіла це десь процитувати. «Я вздрагивал, пронзенный ледяным дыханием смерти, обуславливавшей каждое мое движение; лишенный права собственности на себя самого, я пытался выбраться из книги, вновь стать читателем, я поднимал голову, я обращался за помощью к дневному свету, но и это тоже было знаменьем, внезапное беспокойство, тревога, движение глаз и шеи — как истолкуют все это в 2013 году те, у кого будут оба ключа ко мне: творчество и кончина?», - Жан-Поль Сартр, «Слова». Випадково чи ні, але цю книжку я прочитала вже майже «торік». Звісно, до обох ключів мені ще далеко, але ці слова нагадують про плинність часу.

Не хочу, щоб ви думали, ніби я сумую, згадуючи «торік» й аналізуючи 2013-ий. Трохи суму є. Але більше взнаки дається втома. А рік таки був хороший: друзі, робота, чимало прочитаних книжок, Євромайдан.

Головне – постійно пам’ятати, що всі «тороки» залежать від нас. А тому потрібно насичувати їх друзями, захопленнями, гарними справами і вірою. 

 

 

 

Фото http://image.zn.ua/

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему