Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


04 Лип 2013

Черкаси: погляд туриста

Читайте більше в рубриці Анастасія Федченко - колонка
 

Я вважаю, що кожне місто має свій, тільки йому властивий, шарм. Навіть маленький обласний центр із 300 тисячами населення. Як співає мій улюблений гурт «Океан Ельзи» (про нього буде трохи далі, дочекайтеся), «Вона не була в різних містах». Я й справді мало де була, і мені ще багато всього належить відкрити. Проте та Україна, яку вже встигла побачити, тішить.

Отже, Черкаси. Так сталось, що народилась я в селі, жила там до 17 років, а потім поїхала вчитися до Дніпропетровська, який тоді ще був мільйонником. Зараз живу в Києві. Тож у маленьких містах бувала тільки проїздом. Хоча ні! Кого я обманюю? Я народилась у Дніпродзержинську (є таке місто з прекрасною екологією), жила там до 5,5 місяців, ну а що сталося далі, то вже не ваша справа.

 

Із маленьких міст мене вразили Суми. Прекрасні своєю чистотою, щирістю людей і соборами. Сподобалися й Черкаси. Маленьке місто, за вуха притягнуте до статусу обласного центру. Історія сконцентрована трохи далі: в Холоднім Яру, в Чигирині. Найцікавіша історична черкаська будівля, яку я бачила, – блакитний будиночок, спроектований Городецьким. Хоча багато будівель у місті дуже радянські за своїм виглядом і суттю, є й оригінальні, справді класні: Палац одружень, наприклад, або ляльковий театр.

 

varenyk

 

Медитація біля місяцеподібного вареника

 

niagara

 

Місцеві ресторатори дуже креативні, а географія була їхнім улюбленим предметом у школі;)

 

ydod

 

Узвіз Удод, яким можна екстремально спуститися з центру міста в мікрорайон "Митниця"

 

spravedlyvist

 

Прогулюючись вулицею Фрунзе виявили чималу купу "Справедливості" в одному з розвалених будинків. Виявляється, то газета "мера в екзилі" Сергія Одарича...

 

hv

 

А як вам така гарнюня хвірточка?

 

shkary

 

Центр Черкас. Місцеві аборигени не соромляться сушити свої бебехи на видноті;)

 

 Загалом у Черкасах мені сподобались тиша (після великих міст її хочеться!), деталі (красива хвіртка чи незвичні мальви), якась трохи провінційна розміреність... А не сподобались дороги. Вони у місті жахливі! Хоча... Де вони в Україні гарні?

 

А ще я визначилась зі своїм символом Черкас. Для мене це черкаське морько. І не хочу навіть знати, як там воно правильно зветься!

 

oe

 

Якщо ви вже стільки прочитали, саме час розповісти про «Океан Ельзи». Задля нього та щоб познайомитися нарешті з Вікою, я й приїхала до Черкас. Але якщо Віка просто чудова (гарна, дотепна й розумна екскурсоводка, готує смачний узвар і навіть бігає щоранку!), то ОЕ... Це був мій перший їхній концерт. Вони неймовірні! Вакарчук довів натовп на стадіоні до крику, до такого дражливо-збудженого стану, що, скажи він: "Ідемо робити революцію!", черкащани пішли б. ОЕ завжди мене вражав тим, наскільки можна якісною робити українську музику. Хоча з мого боку так казати неправильно. Це я типу демонструю комплекс меншовартості, кажучи про те, що українська музика неякісна. Хоча об'єктивно так і є. Крім ОЕ (я їх просто люблю, тому вони взірцеві), кількох пісень гуртів "Антитіла", "Рокаш", "Бумбокс" та ще з десятка композицій різних виконавців, решта якось "не пре". Але то тема трохи для іншої розмови.

 

Вакарчук виконував нові пісні, що вже встигли стати хітами (як "Стріляй" або "Обійми"), старі і вивчені напам'ять ("Зелені очі", "Кішка", "Я так хочу до тебе", "Друг"), знімав футболку та досить звабливо крутив сідницями. Майже увесь концерт Черкаси кричали, танцювали, і в кінці чотири рази викликали ОЕ на біс...

 

JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.

 

Зрештою я хотіла написати щось таке типу путівника-враження, а вийшла мішанина. Проте якщо хтось любить маленькі міста так, як я, любить відкривати щось нове, можливо, і не найкрутіше в світі, зате точно непопсове, варто поїхати в Черкаси. Я, наприклад, знов би послухала тишу цього містечка, посміялась над ресторанчиком китайської кухні "Ніагара" ("учі матчасть!") і погуляла біля морька (воно мене просто полонило). А ще в Черкасах є чудовий музичний фонтан і точний сонячний годинник. Досить миле містечко, якщо кількома словами. Хочу ще Черкас і Черкащини!

 

Більше фото можна подивитися на моїй сторінці у Фейсбуці

 

Поділіться з друзями: