Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


26 Лип 2014

Цвях

Читайте більше в рубриці Алла Плахтій - колонка
 

Одного ранку ти прокидаєшся. Встаєш. Розумієш – щось не так. Але не розумієш що. Якщо забрати часточку «не», то стане все «так». Та чи варто щось прибирати, змінювати? Можливо, все так, як має бути, із частками чи без них.

Нещодавно натрапила на чудову притчу:

 

Одного разу чоловік йшов повз якогось будинку і побачив стареньку в кріслі-гойдалці, поруч із нею гойдався в кріслі дідок, що читає газету, а між ними на ганку лежала собака і скулила, як від болю. Проходячи повз, чоловік здивувався, чому ж скиглить собака. Наступного дня він знову йшов повз цього будинку. Він побачив престарілу пару в кріслах-гойдалках і собаку, що лежить між ними і видає той же жалібний звук. Спантеличений чоловік пообіцяв собі, що, якщо і завтра собака буде скиглити, він запитає про неї у старої пари. На третій день на свою біду він побачив ту ж сцену: старенька гойдалася в кріслі, дідок читав газету, а собака на своєму місці жалібно скиглив. Він більше не міг цього витримати.

- Вибачте, пані, - звернувся він до старенької, - що сталося з вашою собакою?

- З нею? - Перепитала вона. - Вона лежить на цвяху.

Збентежений її відповіддю чоловік запитав:

- Якщо вона лежить на цвяху і їй боляче, чому вона просто не встане?

Старенька посміхнулася і сказала привітним, ласкавим голосом:

- Значить, голубчику, їй боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушити з місця.

 

Ця історія спонукала мене задуматися: а якщо люди теж лежать на цвяхах і просто скиглять? А необхідно лишень встати зі цвяха. Це не так то й важко…

 

Тому, коли все «не так», то, можливо, необхідно просто відкинути непотрібне. Встати з гвіздка, викинути його, припинити скиглення, і настає диво – щось змінилося!

 

Людина, здається, любить смакувати свої неприємності. Розповідати про це знайомим, підбираючи при цьому найяскравіші гіперболи, і головне – це класика жанру - в кінці розповіді: «Я вже так не можу!...» Якщо не можеш – встань з гвіздка!

 

 

Притча із сайту http://elims.org.ua/pritchi

Фото із сайту http://www.gandex.ru

 
Більше на цю тему