Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!

Аліна Конотоп - колонка

Аліна Конотоп - колонка

Не можна на небо залізти та через голову штани скинути, а все інше залежить від нас.  Коли спробуєш, тоді й дізнаєшся про результат.

Людина – істота примітивна, бо їй спочатку основні інстинкти потрібно задовольнити, а потім … про все інше поговоримо потім.

Людина живе так, ніби вона вічна. Перша п’ятирічка, друга… А раптом щось не встигну, а раптом щось не куплю? Хоча насправді людині потрібно дуже мало для фізичного існування. Їжа, дах, тепло.

Вірність… З якої точки зору на неї поглянути? Нам не допоможе ні філософія, ні біологія, ні психологія. Що це? Й не почуття, й не відчуття.

Все частіше і частіше зустрічаю знайомих, що лише скаржаться на своє життя і ти стоїш, просто киваєш, бо навіть не знаєш, що сказати.  В сім’ї проблеми, робота замучила, всі погані, все погано. Ніби й рада була зустріти цю людину, так давно не бачились, а тепер краще втекти. Хочеться запитати: «А в тебе, як у кота дев’ять життів? Ти, що наступного чекаєш?».

Кожного дня ми ставимо собі питання, починаючи з того: «Що вдягти зранку?», «Чим поснідати?», але хіба це питання? Людина не може жити просто так, її завжди цікавить щось глобальне. А чи помічали ви, що часто саме питання містить відповідь у собі?

«Доброго ранку!» - чується звідусіль. Ми бажаємо, щоб ранок був добрим, нам бажають доброго ранку! Про добрий ранок кричать з радіо, телевізора: «Доброго ранку, країно!». Та нам байдуже, чи той ранок справді добрий, бо кудись поспішаємо, особливо, якщо це ранок понеділка, йому завжди надають символічного значення.

Дякую, Вам, що зараз читаєте ці рядки. Чому я це написала, бо вважаю, що ми недостатньо вдячні за своє життя! Чи часто ви заходите до церкви, щоб подякувати Богу за те, що маєте? Чи взагалі ви заходили до церкви з цими словами? Ви зараз подумали, що я з секти якоїсь й не хочете далі читати. Доведеться Вас засмутити, але ні.

Чи часто ви чули від людей: «Я – щаслива/щасливий!»? Впевнена, що ні. Бо завжди є якесь але, що заважає сказати подібне. Зранку закінчилася кава, забув заплатити за інтернет, на роботі директор не в гуморі…