Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


10 Вер 2014

Вибір

Автор 
Читайте більше в рубриці Айрін Дайан - колонка
 

Ми постійно дивимось на життя інших людей. Критикуємо, сваримо, заздримо, любимо, радіємо... І часто думаємо, як ми самі вчинили б у тій чи іншій ситуації. Дуже рідко розмови обходяться без порад, повчань та фраз «а я б на твоєму місці», «от я б вчинив не так, як ти», «може вчиниш краще ось так»... Нас постійно повчають, нав'язують свою думку, кажуть, що ми не праві... А ми просто віримо, адже ці люди бажають нам добра. Проте інколи вони роблять нам ведмежу послугу. Коли вказують на рішення проблеми, не дозволивши нам самостійно визначити її походження, масштаби та шляхи вирішення. Нас вчать вирішувати проблеми однією формулою – прийти і попросити поради у рідних.

Але ж помиляються усі. І одного разу, вирішуючи нашу проблему, хтось вкаже на неправильне рішення, виконувати яке будемо ми. І вийде так, що помилка, яку ми скоїли, буде не наша, а проблеми, які з'явилися, доведеться вирішувати самостійно... Погодьтеся, що радості від цього в нас буде мало. Більше того, крім цих проблем нас чекає сварка з людиною, яка запропонувала невірне рішення, а це означає, що наша довіра потроху зникатиме. І що ж ми будемо робити, коли нас знову спіткає невдача? Гіркий досвід каже, що просити домоги не треба, а як же бути? Стандартна схема вже не працює, а інших ми не знаємо...

І тут починається щось нове, незвідане, незрозуміле, дивне і неймовірно цікаве: ми починаємо жити своїм життям. Робити свої помилки, виправляти їх, вибачатися і вибачати, просити і давати... Ми стаємо собою. Тими, ким повинні були стати роки тому, проте чекали, коли можна почати все робити самостійно. Тепер ми ділимося своїм щастям, обираємо свою стежку, довіряємо своїм відчуттям. І думаємо, чого не зробили цього раніше...

А потрібно було просто спробувати зробити щось самостійно, не слухаючи інших. Помилитися кілька разів, упасти, піднятися, посміхнутися, заплакати... Треба було просто не дивитися на життя інших, а глянути на своє, не думати за когось, а згадати про себе та своїх рідних.

Все, що колись буде в нас – заслуга не сусідів, далеких родичів та друзів, а нас самих. Так, нам допомагають, проте ми самі вирішуємо, приймати нам допомогу чи ні. І самі відповідаємо за цей вибір.

Я не агітую вас жити самостійно і не слухати старших. Я не кажу, що допомога та підказки – це погано. Я лише хочу, щоб всі приймали рішення самостійно. І неважливо, чого це стосується: вступу до ВУЗу, чи ремонту в кімнаті – ви господарі своєї долі, а не інші. Життя одне – то живіть його так, як хочете, а не так, як вам кажуть.

 

 

 

Фото www.wycas.org.uk

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему