народне видання:
ми пишемо про людей з народу
волог.: , тиск: , вітер: |
Не можна на небо залізти та через голову штани скинути, а все інше залежить від нас. Коли спробуєш, тоді й дізнаєшся про результат.
Перегляд матеріалів ...Між китайською локшиною в дешевому ресторані і дорогим суши - вибрала би перше.
Перегляд матеріалів ...
Чутлива до чужого горя й водночас відважна, любляча людина. Йду з посмішкою крізь життя
Перегляд матеріалів ...
Я з тих, хто замість теплого дому віддав перевагу перехрестю шляхів, які множать усі людські емоції.
Перегляд матеріалів ...
Впевнена, в житті завжди є місце для любові, молитви і здивування
Перегляд матеріалів ...
Намагаюсь знайти світло знання, яке дасть змогу зрозуміти, як правильно жити
Перегляд матеріалів ...
Багато пише. Вважає, що це заважає їй абстрагуватися, але допомагає жити.
Перегляд матеріалів ...Тарас Крамаренко, вчитель, майстер народного мистецтва, художник.
Перегляд матеріалів ...Така, як є. Можу матюкнутися, а можу й почервоніти))
Перегляд матеріалів ...Вважаю, що ми отримуємо в житті лише те, що наважуємось попросити. Не бійтеся піднімати планку.
Перегляд матеріалів ...Для мене головне у людині її внутрішній світ, а не зовнішність. Та, на жаль, сьогодні внутрішній світ - це сторінка у соціальній мережі!
Перегляд матеріалів ...Цікавить усе, що може цікавити. Вважає себе недиванним мрійником.
Любить писати про щось цікаве. Поважає розумних і мудрих людей. Захоплюється спортом
Перегляд матеріалів ...Борюсь із цензором в собі та навколишньому світі
Перегляд матеріалів ...Улюблений одяг - вишиванка.
Улюблений настрій - усміхнений.
Улюблене заняття - журналістика.
Прагне миру в усьому світі, відставки Ніколя Саркозі і знайти скарби династії Романових
Перегляд матеріалів ...Мене не хвилює хто і що говорить. Мене хвилює хто і що робить
Перегляд матеріалів ...Любить світ. Переконана, що світ відповідає їй взаємністю.
Перегляд матеріалів ...Вважає, що зараз відбувається вибудова віртуальної Вавилонської вежі на цеглинах аккаунтів соціальних мереж.
Перегляд матеріалів ...Вважає, що якщо жити мрією - то й життя стане нею
Перегляд матеріалів ...Журналістика для мене - засіб змінити світ. І жити з пригодами!
Перегляд матеріалів ...Я руда, пишу прозу, вірші, малюю, подорожую, розмовляю різними мовами, люблю бути волонтером, п`ю багато кави і пишу про неї блог, і ще я українка.
Перегляд матеріалів ...
В житті намагаюсь дотримуватись правила Коко Шанель: "Якщо ти народжений без крил, не заважай їм рости"
Перегляд матеріалів ...
Люди приходять у твоє життя і відходять. Головне - зберегти щось світле, зберегти мир і спокій. Іноді треба мати мужність і віру, щоб зберегти людей. Інколи потрібно ще більше мужності й мудрості, щоб їх відпустити. Люди насправді хороші, хоч іноді кортить відшмагати по задньому місці, щоб дійшло це розуміння. І себе, й інших. Іноді достатньо відкритися, щоб стати людиною. І відкрити людей. Гарна нагода це зробити, коли мандруєш. Кажуть, з чужими людьми це легше. Скажімо, як от у мене: тиждень мандрів з "чужою" людиною, та ще й автостопом.
Я витала поміж вулиць з церковним дзвоном собору святої Катерини, час від часу натикаючись на старезні вітрини книжкових крамниць. Орнаментовані величезні двері кричали на допомогу, а я, лякаючись химер понад, завмерала на порозі перед входом, лякаючись чи то ввійти чи вийти. Йшла на звук дзвонів та биття свого серця. Хоча поправді серце я лишила в Парижі.
Вам знайоме це відчуття, коли ти всю ніч гуляв з друзями і на ранок повністю виснажений, з мішками під очима і мозолями від взуття (в моєму випадку - незручного жіночого) йдеш додому? Бо мені воно, напевне, вже стало рідним. Це не тому, що серед молоді «одні наркомани», які виходять з дому лише вночі. Ні. Просто із заходом сонця у нашому місті починають відбуватися чудові речі.
Одне із найскладніших "завдань" цього світу - відповідати чиїмось уявленням, чиїмось очікуванням, які базуються навіть не на здоровому глузді чи потребах епохи, а на спогадах про твоїх батьків та дідів. От мене часто "пиляли": "Твоя мама була розторопною, не те, що ти - божий волик", "О, як колись твоя баба танцювала і співала, шкода, ти не можеш", ну, і т.д. Але то на базі двох сіл, тому мені просто - переїхала в Київ, а всі очікування якшо і вилазять, то десь там - в розмовах кумась. Кумасі в соцмережах не пишуть, економлячи на інтернеті, тому маю спокій.
Перший день літа. Син відраховував дні до цього моменту. І навіть привітав з останнім днем весни. І, звісно, опівночі не забув привітати з початком літа. Ну дуже любить він літо. Може, невипадково 1 червня - Всесвітній день захисту дітей? Я теж люблю цю пору, хоча не виношу спеку. Може, тому, що моя стихія - вода... Але, звичайно, більше люблю сина. Це - справжнє щастя, незважаючи на всі "війни" й "виховні" моменти.