Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


28 Січ 2018

"Нічні тварини": оскарівський провал чи справжнє незалежне кіно?

Читайте більше в рубриці Кіно
 

Фільм має шанси сподобатися любителям похмуро-естетичних історій, прихильникам акторського дару Джилленхола чи тим, хто захоплюється сучасним напівнезалежним кіно.

0-1

«Нічні тварини» (2016) - друга кінематографічна спроба іменитого дизайнера та багатообіцяючого режисера-новачка Тома Форда. Не зважаючи на численні номінації на престижні премії та нав’язливу рекламну кампанію, картина непомітно прослизнула поза увагою більшості глядачів та не отримала резонансу серед критиків. Напередодні нової «оскарівської» гонитви, НародUA пропонує поринути у кіносвіт темного коника минулорічної премії і знайти відповідь на питання, чому «Нічних тварин» так вперто обходять стороною.

2

Сюжет фільму і подвійний, і двоїстий водночас. Директор картинної галереї Сьюзан (Емі Адамс) отримує посилку від свого екс-чоловіка Едварда (Джейк Джилленхол); у коробці знаходиться рукопис роману колишнього та запрошення на вечерю. Поки її новий благовірний-кар’єрист (Армі Хаммер) відправляється вирішувати «бізнес справи», жінка починає читати подаровану книгу і, непомітно для самої себе, з головою поринає у сюжет роману та спогади про колишній шлюб.

Форд веде дві оповіді, часом паралельно, а часом змішуючи їх. Між реальністю героїв, подіями роману та флешбеками пролягає тонка межа, що моментами майже остаточно стирається кінематографічною мовою та художніми тропами. Варто визнати: розповідь із книжки захоплює значно більше, ніж основна сюжетна канва. Можливо, цьому провиною є динамічність та експресивність темпу оповіді історії із роману, підкріплених майже хічкоківським саспенсом. Можливо, харизматична та в міру гіперболізована подача Джилленхола, що є головним героєм сюжетної лінії, порівняно із беземоційною та холодною Адамс, яка зіграла у реальній частині фільму.

3-1

Між двома сюжетними світами є відчутна різниця. Дійсність, змальована у фільмі, чітко вимірена, побудована на прямих лініях та холодних блакитно-сірих відтінках. Таким самим є і саундтрек, написаний неповторним Абелем Корженьовскі. Світ же роману палає помаранчевими відтінками пустелі, його персонажі дещо карикатурні та однозадачні, що влучно підкреслює – зображено вигадку, а не ще одну історію, яка відбувається у реальності кінофільму.

«Нічні тварини» круто відрізняються від першої кіноспроби Форда - фільму «Самотній чоловік», що побачив світ у 2009 році. Якщо дебютна картина була настільки неймовірно красивою, що естетичність намагалася конкурувати з сюжетом, то у крайньому проекті режисер не боїться вийти із зони комфорту та зобразити огидні, антигуманні, часом шокуючі речі. Деякі сцени змушують забути про стрічку таймлайну внизу екрана і ловити кожен подих героїв, кожен погляд, хоча ти ще навіть не встиг до них емоційно прив’язатися – настільки потужно діють монтаж, музика та вдала постановка. Цим стрічка більше нагадує такі одіозні картини як «Багно» (2013) та «Сором» (2011), а не чисту, сповнену лише прекрасного та вічного драму від самого Форда.

Здавалося, чим «Нічні тварини» не неонуарна версія «Ла-Ла Ленду»: у головних ролях неймовірно популярні актори, біля керма режисер, що нещодавно вистрілив картиною-улюбленицею критиків, йде мова про історію невдалого кохання наївних романтиків та життєві вибори. Чому ж тоді картина не отримала такого ж розголосу? Можливо, глядачів відлякав невиразний початок фільму, довге «розкачування» оповіді, загальна песимістичність та похмурість чи надто чіткий контраст красивого і мерзенного.

4-1

Очевидно, «Нічні тварини» - нішеве кіно, що тримається на конфронтації логічного та почуттєвого. Фільм має шанси сподобатися любителям похмуро-естетичних історій, прихильникам акторського дару Джилленхола чи тим, хто захоплюється сучасним напівнезалежним кіно. Тягуча, мов патока, і депресивна, ця картина не лише ідеально підійде під меланхолійно-розчарований настрій, а й стане гарною візитівкою для Тома Форда, який після такої контраверсійної стрічки заслуговує бути як мінімум поміченим глядачем.

Поділіться з друзями: