Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


04 Жовт 2013

«Іван Сила» - стрічка, що повертає віру в українське кіно

Читайте більше в рубриці Кіно
 

У четвер, 3 жовтня, у Києві презентували перший фільм Віктора Андрієнка (я пам'ятаю його із «Шоу довгоносиків»). Стрічка «Іван Сила» розповідає про українського богатиря Івана Фірцака – найсильнішу людину планети 1928 року. Фільм розрахований на дитячу аудиторію. Це коротке викладення фактів. Далі спробую проаналізувати стрічку.

Отже, режисерська робота. Для Андрієнка це перший фільм. Не скажу, що він геніальний. Але це стрічка, яка стане класикою. Її можна буде показувати дітям багато-багато років. Це фільм, який надихає, який вчить любити правду і чесність, любити працю самому і привчати до неї інших, поважати Бога і дотримуватися Його заповідей, адже «красти – це гріх». При цьому стрічка абсолютно не моралізаторська, а дуже легка для перегляду. Що важливо для мене, у ній немає жодного спецефекту.

Усі трюки стронґмен Дмитро Халаджи, який і втілив на екрані Івана Силу, виконував насправді. Так, він гнув металеві шпали. Так, його переїжджав автомобіль. І на ньому справді розбивали кам'яну брилу вагою 3 центнери.

 

haladzhi 1

 

Оператор. Великий молодець! Він так майстерно, дбайливо і з любов'ю зняв найменші деталі: як на штангу одягають додаткові кільця, як збирається брижами золото на годиннику, коли на ньому роблять гравюру...

А ще прекрасна і дуже доречна у фільмі графіка. Мальовані люди, машини, вулиці, що рухаються, оживають у кадрі. Це додає стрічці динамічності й шарму.

Актори. Дмитро Халаджи – неймовірно щирий, добродушний велет. Він не грав у кадрі, а жив. Я повірила кожному його слову, кожному вчинку і навіть погляду. Василь Вірастюк зіграв людину, яка трохи пішла манівцями, але потім вийшла на прямий шлях. Хоча він також не грав, а жив у кадрі. І попри те, що обидва спортсмени, я раджу режисерам до них придивитися. У них є значний акторський потенціал!

У фільмі також знялися сам Віктор Андрієнко, Ольга Сумська і Борис Барський.

 

Мабуть, найголовніше – стрічка українською мовою. Гарною українською мовою! Живою!

Локації. Париж, Лондон, Прагу знімали в Чернівцях і трохи в Кам’янці-Подільському.

Чудовий звук, прекрасна картинка, неймовірна гра акторів. Виявляється, в Україні зразка 2010-х теж можуть знімати кіно. І виявляється, перший за 22 роки Незалежності вітчизняний фільм для малечі (хоча будьмо відвертими, його потрібно дивитися всім) вийшов дуже вдалим. І за ті 15 мільйонів гривень, які на нього виділили, стрічка дуже видовищна. Одяг, техніка і побут цілком відповідають 1920-м рокам. І виявляється, що в Україні є актори. Прекрасні актори. І не обов'язково запрошувати в кадр Бондарчуків, Безрукових і Порошиних. Й українська мова – не ознака відсталості чи безнадійної древності й провінційності (при тому, що сам Андрієнко говорив на прес-конференції переважно російською). А ще в Україні є прекрасні місця, які нічим не поступаються старенькій Європі. Потрібно тільки їх бачити, любити і берегти.

Сідаючи писати, я думала, що вийде емоційний блог, як завжди то в мене буває. А вийшло щось подібне на рецензію. Коли вже так, то моя оцінка фільму 10 із 10. Раджу дивитися всім і вже в найближчі вихідні брати з собою в кінотеатри родичів, друзів, сусідів, і йти насолоджуватися стрічкою. Вона повертає віру в цю країну, в її культуру. Побільше б таких фільмів!

 

 

 

Кадри з фільму надані організаторами прем'єри

Поділіться з друзями: