Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


19 Квіт 2017

"Краса по-американськи" — красиво, потворно й претензійно

Читайте більше в рубриці Кіно на двох
 

«Краса по-американськи» (1999) — один із найбільш суперечливих та неоднозначних фільмів, що народилися на зламі тисячоліть.

Краса сплітається з потворністю, духовність із аморальністю, а близькі до геніальних сцени межують із чистим божевіллям та нісенітницею. Ця картина може як відштовхнути, так і причарувати, та, користуючись порадою головного героя стрічки, пропонуємо придивитися до неї ближче разом із НародUA.

Картина полюбилася і критикам, і глядачам, про що свідчать показники ресурсу Rotten Tomatoes — 88 і 93 відсотки позитивних відгуків відповідно.

36573076432dde1322d08fd06f896f58e277e5cf

Здавалося б ідеальний сім’янин Лестер Бьорнем (Кевін Спейсі) зіштовхується із типовою проблемою – кризою середнього віку. Чоловіку остогидло лицемірити на роботі, він не може знайти спільну мову з донькою-підлітком Джейн (Тора Берч), а до дружини Керолайн (Аннетт Беннінг) відчуває лише взаємну ненависть. Все змінюється, коли герой випадково знайомиться з подругою дочки Анжелою (Міна Суварі) і закохується у дівчину.

к4

1999 — один із «найбагатших» років на культові фільми. У той час побачили світ «Великий Лебовські», «Бійцівський клуб», «Матриця», «Із широко заплющеними очима», «Догма» та ще десятки оригінальних картин, що отримали золоте ярмо «обов’язкові для перегляду». Усі ці стрічки піднімають гострі теми виснаженості застарілих ідеалів, кризи у суспільстві і пошуку нових шляхів вирішення споконвічних проблем. Та все ж, саме «Краса по-американськи» чи не найбільше шокувала публіку і отримала купку «Оскарів», зокрема і за найкращий кінофільм року.

Спочатку від картини очікуєш чогось на зразок чергової адаптації «набоківщини», що встигла набити оскому, та на щастя, «Краса по-американськи» йде зовсім іншим шляхом. Зав’язка лише підштовхує героя Спейсі змінюватися, а не є наскрізною ідеєю фільму. Лестер, як не дивно, викликає симпатію та співчуття. Персонаж розвивається, зростає та рухається вперед, хоч і привід для таких звершень можна з легкістю назвати аморальним. Новий світогляд героя впливає і на буденність оточуючих — дружина та донька теж розпочинають життя спочатку.

к6

Наскрізною проблемою картини є питання батьків і дітей. Одна сюжетна лінія цілком присвячена перипетіям героїв Спейсі та Беннінг, а інша розповідає історію дивного підліткового кохання між їхньою екранною донькою та її однокласником Рікі Фіттсом (Уес Бентлі). Хоч актори-тінейджери і відмінно грають, та саме ця сюжетна гілка породжує головний недолік стрічки: претензійність. Часом відчуваєш, що певні сцени, діалоги та конфлікти додали, аби задобрити кіноакадеміків і отримати такого омріяного «золотого істукана». З цього випливає і очевидна образність, недоречний символізм і підняття надмірної кількості соціальних проблем у одному продукті мистецтва. Через цю перенавантаженість «Красу по-американськи» так часто відносять до категорії «фільми на великого любителя».

«Краса по-американськи» — унікальна капсула часу, яка не у всьому пасує до сучасних реалій, але дарує глядачу можливість зазирнути за фіранки та поспостерігати за життями звичайної американської родини зразка 90-их. Картина — щось середнє між «Лолітою» та «Старим і море», щось самобутнє та навіть надихаюче. Такий відштовхуючий та інтригуючий, «графоманський» і сатиричний, недолугий і витончений, красивий і потворний — цей фільм заслуговує найрізноманітніших епітетів і того, щоб кожен мав про нього власну думку.

Валерія КАРБУШЕВА

 
Більше на цю тему