Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


31 Груд 2015

"Кіно на двох" представляє "Догвілль" - театральний кіноексперимент зі світлом і темрявою

Читайте більше в рубриці Кіно на двох
 

НародUA на межі 2015-го і 2016-го років дарує собі й усім любителям кіно новорічний подарунок - нову цікаву рубрику. Тут ви знайдете оригінальний формат кінорецензій. "Кіно на двох" - так би мовити, "подвійний удар". Одна кінорецензія від двох кіноманів. :) Погляд з різних точок зору, кіновідчуття різних людей. Гендерно збалансований (чоловіка й жінки) погляд на кіно представників різних поколінь... "Кіно на двох" - живе, інтерактивне відчуття фільму. Ми переглядаємо кінокартини одночасно і в інтерактивному режимі - в чаті - паралельно обмінюємося відчуттями і думками. Відтак кожен викладає свій погляд на естетику, відчуття і зміст цілісного твору. Це не лише надзвичайно захоплює, але й творить цікавий формат кінорецензії, відкриває живий і нестандартний погляд на кіно. Як переплітаються кіновідчуття, іноді абсолютно "непоєднувані", в одному тексті двох різних людей - здогадуйтеся самі:) Відкриває "Кіно на двох" експериментальний фільм відомого режисера Ларса фон Трієра "Доґвілль" з Ніколь Кідман у головній ролі. Тож гарного перегляду! Дивіться кіно разом із нами...

«Догвілль» - фільм 2003 року від культового режисера-експериментатора, який декілька років тому знову прогримів «Німфоманкою», Ларса фон Трієра. Картина є першою у трилогії «США – країна можливостей» (наступний фільм – «Мандерлей» (2005), остання частина «Васінгтон» так і не побачила світ). Одна з родзинок фільму – унікальний візуальний ряд із майже повною відсутністю декорацій. Креативною є і будова картини – стрічка складається з прологу та 9 розділів, що чітко розділені. Глядачі зустріли «Догвілль» доволі прохолодно. При бюджеті у 10 мільйонів картина усього зібрала трохи більше 16 з половиною мільйонів доларів. Реакція критиків теж неоднозначна: 70% позитивних рецензій на Rotten Tomatoes...

А, може, краще залишити людей такими, які вони є? А раптом вони і так хороші?

76576576

75754757547

3453456363653

67u575675757

Ларс фон Трієр. І цим багато що сказано. Великий данський експериментатор, творець нової кінотечії, майстерний маніпулятор, провокатор і авантюрист. Саме він кіноманіфестом "Догма 95" кинув виклик мейнстріму зі спецефектами, величезним бюджетом фільмів, гонитвою за "зірками" та іншими звичними атрибутами сучасного кіно. "Догвілль", правда, не зовсім дотримується так званої "обітниці цнотливості" маніфесту фон Трієра. Тих же "зірок" у фільмі вистачає...

Ці люди роблять все, що в їхніх силах, щоб залишатися людьми

564567464

filmz.ru f 78524

7575757857575

764575475754

757575785

«Якщо «Кримінальне чтиво» - це постмодерністська абетка дев’яностих, то «Догвілль» є точно такою ж абеткою двохтисячних», - так влучно коментує критик «Афіші» Максим Семеляк. До речі, сам Квентін Тарантіно є пошановувачем цього фільму...

Вона була схожа на яблуко, що висіло на крихкій гілочці в Едемському саду. Яблуко, котре дозріло настільки, що майже почало спливати соком

87677656756

filmz.ru f 78535

54757547547

56745745764

Власне, все обертається навколо Ніколь Кідман. Яскрава, чарівна. Часом – сама любов і ніжність, іноді – героїня бойовика з неземних холодом в очах.

Без неї ця стрічка не уявляється. Утім, подекуди складається враження, що Кідман – така собі мила й чудесна декорація, яких у "Догвіллі" в традиційному значенні фактично нема.

Гра Пола Беттані і Стеллана Скарсгарда стала по суті визначальною. З одного боку – народжуваний в муках філософ і письменник Том, який прагне – "бичуванням і очищенням душі" – "відкрити людям життя з нової сторони". З іншого – жорстокий реаліст Чак, котрий пізнав усю темряву і падіння людської сутності...

Очікування лише загострює почуття

filmz.ru f 78551

filmz.ru f 78552

5467757547

5475475757
5475675757
5757547467

Події у «Догвіллі» розгортаються у 1930-х роках в одноіменному містечку. У комуні проживає всього 15 жителів, 7 з них – діти. Містяни, звичайно, не без скелетів у шафі, але люблять свою малу батьківщину і піклуються один про одного. Спочатку ми бачимо ситуацію очима Тома Едісона-молодшого (Пол Беттані), який філософствує і мріє стати письменником. Раптом герой зустрічає Грейс (Ніколь Кідман), що тікає від гангстерів та допомагає дівчині сховатися від переслідувачів. На наступних зборах общини Том просить містян дати шанс біглянці, і випробувальний срок у два тижні – якщо за цей час Грейс полюбить кожен житель Догвілля, то вона зможе лишитися. Відштовхуючись від такого інтригуючого зачину, фільм поступово показує справжнє нутро і деградацію кожного з персонажів, що задіяні у конфлікті...

Якщо я можу змусити квіти з'являтися ранньою весною, то і тебе примушу

filmz.ru f 78523

filmz.ru f 78542

4564564646464

46t3463636

46456464

"Догвілль" – своєрідна битва світла й темряви.

"Догвілль" – виклик глядачу і всьому людству.

"Догвілль" – великий експеримент, в якому паралельно живуть, граються з нами як актори і, зрештою, поглинають нас кіно, театр і література.

Подекуди ловиш себе на думці, що це, радше, театральна постановка. Філософія Брехта. Іронічна, відсторонена. Де фарс і трагедія зливаються, прагнучи сягнути глибин твоєї душі, спровокувати тебе.

Фон Трієр створив незвичне "театральне кіно". І не зваблює глядачів всілякими "ефектами". Більше того – часом видається, що він знущається з нас.

Майже три години. Без можливості розслабитися, відволіктися, забутися в екшені. Три години напруження, очікування і спроб збагнути "куди я потрапив і що відбувається"...

Я прагну до тебе, навіть коли ми залишаємося наодинці

876876876

574745764

46754757

64643646
64674646
436464646

Головний кістяк сюжету можна передбачити вже з імен найбільших протидіючих сил картини – селища Догвілль (з англ. Dogville – «собаче містечко») та головної героїні стрічки Грейс (з англ. Grace – «благодать»). Але межа між добром і злом, милосердям і жорстокістю, моралізмом і цинізмом у фільмі доволі тонка. Аби ще яскравіше виділити це протиставлення, фон Трієр робить простий хід – прибирає зайві деталі. І, надавши персонажам не колоритні оселі, а пусті чорні клітини з написами та малюнками, митець підкреслив саму суть показаного суспільства. У Догвіллі кожен має своє виділене місце і повинен бути ним задоволений. Картина балансує не лише на зіткненнях етичних конфліктів– «Догвілль» жонглює рисами, притаманними театральній постановці, голлівудському фільму, книжковому роману. І, граючи, намагається охопити величезну кількість різноманітних проблем: гниття суспільства, сексизм, надмірна влада, насильство у всіх його проявах. Так, поєднуючи вище згадане у бурхливий коктейль, стрічка ледь «тримається на ногах». Такими ж неоднорідними є операторська робота, що постійно переходить від естетичних кадрів до динамічної зйомка, акторські доробки. Ніколь Кідман (Грейс) впоралася зі складним образом  гідно, але не відмінно – не вистачало емоційності, рішучості. Найяскравіше виділилися «королі другорядних ролей» Пол Беттані (Том) та Стеллан Скашгорд (Чак)...

Ніхто не може досягти такого високого рівня моральності, якого досягла ти. Тому ти і виправдовуєш інших людей. Важко уявити собі більшу зверхність

8768768767

46464646

675757575

4575475754

7567575757

43463456363
45646464646

Іноді стає нудно до нудоти. Життя сповільнюється і завмирає. Ти залишаєшся наодинці з собою. Слова – немов краплі, які ритмічно падають з височини на камінь. Камінь душі. І прагнуть дістати тебе. Пробитися крізь усі нашарування і маски. Такі собі "китайські тортури".

Але "нудота" насправді готує глядача до пізнання, осягнення, розкриття і фінального великого вибуху.

Візуальний ряд кіно – особливий. Усе твориться на одній "театральній" сцені, де всі межі – умовні, як обриси крейди на сцені замість будинків, вулиць, кущів…

Світло у фільмі - , мабуть, повноцінний персонаж. Гра світла не лише вабить надзвичайною естетикою, але й посідає значне місце у філософії твору. Невипадково сліпець може годинами розмірковувати про це чудо. Недаремно саме світло вирішує долю усіх героїв "Догвілля"...

Дві людини заподіюють одне одному біль лише тоді, коли починають сумніватися у взаємній любові

876t765765

464645675674

  464645646

 Стрічка сама до себе ставиться з великою долею іронії. Робить реверанси, повторюючи одну й ту саму сцену, але з різними значеннями (монологи Тома на «лаві для старих леді», постійні згадки у різному контексті про «індустрію вантажоперевезення», роздуми Грейс про кущі шипшини). Змінюючись від буденного до огидного, такі сцени створюють комічний ефект...

Попри "моральні" дискурси Тома-Беттані, картина не має моральних імперативів. Кожен знаходить і "Догвіллі" свої питання. І власні відповіді. Точніше – безліч нових питань. І так до безкінечності.

Головне питання – яка ж сутність людини, природа зла і добра?..

Невже ти боїшся поводитися по-людськи?

filmz.ru f 78545

45674674674

46543634634

47654756757

«От тут живуть Олівія і Джун. Джун – інвалід. Вони живуть тут, будучи підтвердженням широти поглядів і терпимості мого батька. У Чака і Віри семеро дітей, і вони ненавидять одне одного. Поряд дім Хенсонів. Вони заробляють на життя, зістарюючи дешеві склянки, щоб ті мали більш вартісний вигляд. А тут живе Джек МакКей. Джек МакКей сліпий, і про це знає все місто. Але сам він вважає, що може приховати цей факт, ніколи не виходячи зі свого будинку. У цій старій стайні Бен тримає свою вантажівку. Він випиває, раз на місяць ходить до публічного будинку і дуже соромиться цього. Марта доглядає за молитовним будинком, доки до нас не прибув новий священник, чого, правда, ніколи не станеться. Залишаються матінка Джинджер і Глорія. Їм належить дуже дорога крамниця. Вони користуються тим, що з міста ніхто і ніколи не їде. Раніше їздили голосувати, але, після впровадження реєстраційного внеску, який для цих людей рівний зарплаті за цілий день, необхідність у демократичних процедурах теж зникла», - так відверто таврує друзів-містян один із персонажів – філософ-невдаха Том. І, намагаючись ці тавра зняти, простодушна втікачка Грейс змінює суспільство на краще, та чи на довго?..

Зараз було б так просто зайнятися коханням. Адже нас в будь-який момент можуть убити. Ідеальна романтична розв'язка

456745754745

46456456746

"Очишувач душ" Том кидає виклик маленькому, непримітному американському містечку Догвіллю – чи спроможне воно прийняти подарунок долі. Урешті, чудо, яке вдихає у це ізольоване й завмерле місце нове життя, перетворюється у велике нещастя.

Виявляється, справа не в Америці, Великій депресії чи, власне, Догвіллі. Суть – у природі людини.

Режисер просто і без зайвих прикрас здирає маски із доброчесних і вихованих людей...

 Переплітаючи актуальні проблеми, креативне мислення, тверді акторські доробки, фільм сам заплутується у складових. Картину важко сприймається через невиправдану амбіційність ідеї, нагромадження піднятих питань і «роздутий» хронометраж у три години. Але, якщо відсікати непотрібне і не зважати на пафосні діалоги та не дуже важливі сцени, можна почерпнути глибокі теми для довгих роздумів перед сном...

Походи до Грейс з метою принизити її в ліжку більше не потрібно було так ретельно приховувати, тому що вони не мали ніякого відношення до сексу. Ці візити викликали не більш збентеження, ніж забави якогось сільського бідняка зі своєю коровою

5475757

576476456747

657575756

  46464564646

Ми вдячні тобі за те, що ти відкрила нам самих себе

Ключове слово стрічки – зверхність. За глибиною осмислення. Це та річ, якою режисер пояснює падіння людини. І навіть… безмежну доброту і милосердя.

"Зверхність - це найбільш страшне зло!", - говорить режисер вустами своїх героїв.

Глибинний монолог Джеймса Каана про зверхність людини, попри зовнішню непримітність, - одна із головних філософських сцен стрічки. Того Каана-гангстера з «Хрещеного батька», який у «Догвіллі» теж втілився в образ кримінального авторитета. Цього разу – у доволі сентиментального мислителя і жорсткого "знаряддя справедливості".

Влада (хоча б над однією лоюдиною), залежність і страх – це той інструмент фон Трієра, який перетворює світло на темряву, добродушність на підлість і жорстокість, людину – в ...

"Чудо", подарунок долі спершу осяює Догвілль любов’ю і добром. Але той же подарунок робить його джерелом зла й ненависті. Між світлом і темрявою – дуже тонка грань.

Кідман-Грейс (благодать) – просто взірець любов до всіх і всього.  Хоч до рани прикладай. Ця любов надихає, відкриває справжнє життя, а потім начебто "псує" Догвілль і всіх людей. Одначе, як каже режисер в образі Чака, "люди скрізь однакові, жадібні, як звірі, …якщо дати їм багато їжі, вони будуть їсти, поки не лопнуть".

Чи справді любов, слабкість і всепрощення стають злом? А сила, влада, "справедлива помста" і жорстокість – добром?

Фон Трієр перевертає все догори дригом, проте кожен з великої провокації данця може зробити свої висновки чи відкрити нові сутнісні питання. Або ж лише виправдати себе.

"Догвілль" наче демонструє, що виправдати можна все.

Тут немає хороших і поганих людей. Світло й темрява живуть разом. І кожна людина – це і велике добро, і велике зло. Усе залежить від вибору, постійного і безкінечного.

"Небагатьом людям піде на користь спроба поставити це питання, але ще менше тих людей, яким піде на користь спроба на нього відповісти. І вже, звичайно, тут ми на це питання відповідати не станемо", - черговим іронічним і витонченим викликом завершує оповідь фон Трієр.

JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.

 

Валерія Карбушева

Олександр Солонець