Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


01 Вер 2014

Шлях до щастя й успіху: виправлення 7 помилок батьків у вихованні лідерів

Читайте більше в рубриці Як стати щасливими
 

Батькіи іноді під час виховання дітей роблять речі, які не надто добре впливають на самодостатність дітей, їх здатність приймати рішення, бути творчою і активною особистістю. Вітаємо усіх читачів із 1 вересня і пропонуємо усім нам, батькам, прочитати цікаву статтю Тіма Елмора, автора психологічних бестселерів, про помилки під час виховання, які заважають дітям стати лідерами й осягнути щастя.

Отже, дослідження вивели типові помилки батьків, які заздалегідь програмують в дітях невпевненість і обмежують їх шанси досягти щастя.

 

1. Ми не даємо дітям ризикувати

Ми живемо в світі, який на кожному кроці попереджає нас про небезпеку. «Безпека - це головне», - думаємо ми. Ми боїмося втратити своїх дітей і робимо все, щоб їх захистити. Так, це наша задача. Але ми ізолюємо їх від здорового ризику, і це дає протилежний ефект.

Європейські психологи виявили, що якщо дитина не грає на вулиці і батьки не дають йому навіть коліно обдерти, то в дорослому віці вона схильна страждати фобіями. Дітям потрібно не раз впасти, щоб зрозуміти, що це нормально. Підліткам, ймовірно, потрібно розлучитися з дівчиною (хлопцем), щоб відчути емоційну зрілість, якої вимагають довгі стосунки. Якщо батьки усувають ризик з життя дітей, то ми, ймовірно, побачимо в наших дітях, нових лідерах, зарозумілість і низьку самооцінку.

 

2. Ми самі не робимо те, чого чекаємо від дітей

Наш батьківський обов'язок - давати зразок для того життя, яким, на нашу думку, мають жити наші діти. Допомагайте їм бути сильними, надійними і відповідати за свої слова і вчинки. Потрібно почати з повної чесності в словах: брехня, зрештою, розкриється і викриє вас. Спостерігайте за собою: як ви робите етичний вибір в дрібних ситуаціях, коли інші можуть це помітити, адже ваші діти теж можуть побачити це. Якщо ви, наприклад, не халтурите і не обманюєте, вони зрозуміють, що і для них це неприйнятно. Покажіть дітям, як можна безкорисно і з радістю виконувати волонтерську роботу. Діти все помітять і самі почнуть так чинити.


3. Ми занадто часто кидаємося на допомогу

Сьогоднішнє покоління молодих людей не виробило ряд навичок, якими володіли діти та підлітки 30 років тому, тому що дорослі вриваються і відразу беруть на себе їх проблеми. Коли ми занадто швидко йдемо на допомогу і оточуємо дітей зайвою турботою, ми позбавляємо їх необхідності самим справлятися з труднощами і вирішувати проблеми.

Це короткозорий підхід, який випускає з уваги сенс самодостатньості й лідерства - підготувати молодих людей до того, щоб вміти вирішувати свої проблеми в житті без допомоги. Рано чи пізно діти звикають, що хтось їх завжди виручить і згладить наслідки невірних вчинків. Але реальний світ живе зовсім інакше, а значить, така поведінка не дає нашим дітям стати зрілими, компетентними і самостійними дорослими людьми.

 

4. Ми занадто легко захоплюємося дітьми

Рух за зміцнення самооцінки почався ще з покоління бебі-бумерів, а в 1980-і він пустив коріння в школі. Сходіть на шкільний матч і ви побачите, що буквально кожен вважається переможцем. Кожен повинен отримати якийсь приз. Це ставлення, звичайно, дає дітям відчути себе особливими, але дослідження показують, що у цього методу є побічні ефекти. Діти, зрештою, звикають, що батьки - єдині, хто вважає їх геніями, навіть коли всі інші мовчать. Вони починають сумніватися в об'єктивності своїх батьків; спочатку все це виглядає приємно, але зв'язок з реальністю розривається.

Коли ми занадто легко випускаємо крики захвату й ігноруємо неправильну поведінку, діти вчаться шахраювати, перебільшувати і брехати, уникати незручної дійсності. Адже вони не підготовлені до зустрічі з нею.

 

5. Почуття провини не дає виховувати лідерство

Ваша дитина не зобов'язана любити вас кожну хвилину вашого життя. І не повинна постійно відчувати провину через те, що вона недостатньо добре щось робить, недостатньо чемна і так далі.

З іншого боку, діти зможуть впоратися з розчаруванням, але вони не впораються з наслідками того, що їх балують. Говоріть їм «ні» або «не зараз», нехай вони борються за те, що вони дійсно цінують і чого потребують.

Ми як батьки схильні давати їм бажане, коли винагороджуємо їх, особливо коли дітей в сім'ї декілька. Коли у одного щось добре виходить, нам здається несправедливим хвалити і нагороджувати тільки його. Це нереалістичний підхід, і він не дає нам показати дітям, що успіх залежить від наших власних дій і хороших вчинків.

І не вчіть їх, що за гарною оцінкою обов'язково прийде похід в магазин. Якщо ваші відносини засновані на матеріальних нагородах, у дітей не буде ні внутрішньої мотивації, ні безумовної любові до вас.

 

6. Ми не ділимося власними минулими помилками

Нормальні підлітки завжди хочуть розправити крила, спробувати щось самі. Ми повинні дозволяти їм це, але це не означає, що ми не повинні допомогти їм знаходити шлях у цих бурхливих водах. Поділіться з ними помилками, які ви допускали в їх віці в схожих ситуаціях, тільки говоріть про них так, щоб це допомогло дітям робити правильний вибір. (Уникайте «негативних уроків», пов'язаних з курінням, алкоголем, наркотиками і т.д.) Крім того, діти повинні бути готові до проколів і повинні усвідомлювати наслідки своїх рішень. Розкажіть, як ви себе почували, коли у вас був схожий досвід, що вами керувало і що ви зрозуміли в підсумку. Ми не просто впливаємо на наших дітей - ми повинні бути кращими зразками поведінки.

 

7. Ми плутаємо інтелект, обдарованість і впливовість зі зрілістю

Інтелект часто використовується як показник зрілості дитини, і в результаті батьки припускають, що розумна дитина готова піти в цей світ і почати свій шлях. Це не так. Деякі спортсмени і молоді голлівудські зірки, наприклад, демонструють неймовірний талант, але все ж потрапляють в публічні скандали. Хоча обдарованість і присутня в одному з аспектів життя дитини, не робіть з цього висновок, що дитина чудово проявляє себе і у всіх інших напрямках.

Немає якогось чарівного віку, в якому діти обов'язково стають відповідальними, немає і перевірених правил, коли саме дитині потрібно давати ту чи іншу свободу. Але є проста порада: спостерігайте за іншими дітьми того ж віку. Якщо ви бачите, що вони живуть більш самостійно, ніж ваші діти, можливо, ви відкладаєте час самостійності вашої дитини.

 

Чому трапляються всі ці помилки?

Тут грають роль і страх, і недостатнє розуміння. Але головне - кожне покоління батьків зазвичай намагається компенсувати те, що зробило попереднє покоління. Батьки потрібно бути зосередженими не тільки на «зараз», а й на тому, що буде потім. Потрібно думати також про готовність дитини до завтрашнього життя.

Це реакція на минуле. Батьки сьогоднішніх батьків найчастіше занадто тиснули на них, готуючи їх до майбутнього: треба зберігати гроші, а не витрачати; треба готуватися до пенсії і так далі. У відповідь багато з нас вирішили, що головне - цінувати справжнє. З одного боку, це добре. З іншого, це може призвести до великих боргів і нездатності відкладати задоволення. Але батьки, які здатні думати не тільки про сьогодення, а й про завтрашній день, досягають більшого.

 

Як зупинитися і змінити ситуацію?

Важливо якомога краще усвідомлювати свої слова і вчинки в спілкуванні з дітьми й з іншими людьми, коли діти поруч. Не просто влаштовуйте їм хороше життя, але навчайте, тренуйте їх. Ось з чого можна почати:

1. Обговоріть ті речі, які вам самим в дитячі роки варто було б знати про доросле життя.

2. Дозволяйте дітям робити щось, що їх напружує, і дозволяйте їм зазнавати поразки.

3. Обговорюйте можливі наслідки того, що вони не опанують певні дисципліни.

4. Допомагайте їм застосовувати свої сильні сторони для вирішення реальних проблем.

5. Готуйте для них проекти, які вимагають терпіння і вчать їх відкладати момент досягнення мрії і отримання бажаного.

6. Навчайте їх, що життя - це вибір і компроміси і що неможливо реалізувати все бажане.

7. Давайте їм (або імітуйте) дорослі завдання на зразок оплати рахунків або укладання угод.

8. Знайомте їх з потенційними наставниками із середовища ваших знайомих.

9. Допомагайте їм уявити гарне майбутнє, а потім обговорюйте, що потрібно зробити, щоб там опинитися.

10. Святкуйте разом з ними їхні успіхи на шляху до самостійності і відповідальності.

 

 

Джерело www.forbes.com

Фото www.youtube.com

Поділіться з друзями: