Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


19 Лист 2015

Чому важливо говорити собі правду

Читайте більше в рубриці Як стати щасливими
 

Пропонуємо до вашої уваги чудову статтю Наталки Мурахевич про те, як важливо бути щирим із собою. Авторка звертається перш за все до жінок, але чоловікам текст також може стати в пригоді. Хоча б для того, щоб краще зрозуміти, що відчуваєш, коли заглиблюєшся у "кокон власної безвідповідальності".

Кажімо собі правду. Хоча б собі. Ми ж постійно себе обманюємо. Так, за звичкою. Найкраще в цьому житті ми вміємо вигадувати собі відмазки.

"Він мене кохає, просто зараз дуже зайнятий, тому два тижні не телефонує". "Він розлучиться з дружиною, просто потрібно почекати, поки діти виростуть". "Так, мені не подобаються ні моя робота, ні сума заробітку, але ж я мушу терпіти це все заради стабільності". "Звісно, у мене 25 зайвих кілограмів, але ось із наступного понеділка я почну бігати і рахувати калорії і тоді"… "І взагалі – варто лиш опинитися у потрібний час у потрібному місці!" "Приїде ж і по мене принц на коні". "Ні, ну якщо вже не принц, то хоча би "КамАЗ" із цукерками на моїй вулиці колись та й перекинеться"…

І ще сто тисяч маленьких обманів, аби залишатися у затишному коконі власної безвідповідальності.

А в житті при всій його складності – все просто. Не телефонує – значить, не хоче телефонувати. Не розлучається – значить, не хоче і не буде. Не приносить задоволення робота рік-два-три-десять – це не твоя робота. А кілограми – твої. І нікуди вони не подінуться, поки ти їх не подінеш. А чудодійних дієт не існує. І стабільності не існує. І "колись" не існує. І щасливі збіги обставин не збігаються просто так. Поки ти їх не збіжиш. Своїми власними зусиллями, думками, мріями… І найбільше – саме зусиллями. Не обов’язково надлюдськими, але – докладеними у правильному напрямку. А "КамАЗ" із цукерками – це так, бонус.

Ні, не потрібно думати, що існує єдино можливе "правильно" і єдиний "правильний" ідеал. Насправді іноді комусь просто подобається страждати. Подобається гратися в нещасного. Подобається бути бідолашною маленькою конячкою, яка везе важку непосильну ношу і при цьому її ще й поганяють. Подобається чекати з моря погоди, чийогось телефонного дзвінка чи розлучення, наступного понеділка, принца, "КамАЗа". ПОДОБАЄТЬСЯ!

Тоді необхідно визнати – я люблю себе зі своїми стражданнями. І це мій вибір – страждати там, бути запасним аеродромом чи безсмертним поні на роботі… І зад свій я обожнюю, він монументально прекрасний! Не хочу і не буду я з ним розлучатися і всі мої казочки про "наступний понеділок" – просто казочки. Гидка мені ваша спаржа, хай її гусінь їсть, а я люблю картоплю з салом. Просто заведено боротися із зайвою вагою, всі жіночі журнали про це пишуть, не визнавати ж, що в мені нічого зайвого нема. І чому не визнавати? Це мій зад, з чого б це він мав бути мені зайвий? А хто думає інакше – хай мене в нього і поцілує.

Все, що в тебе є – це твій вибір. Саме цього ти достойна. Саме цього насправді ХОЧЕШ. Усе "не таке" й усі "не такі" – це те, що тобі подобається. Тому – кажи собі правду й або насолоджуйся цим усім, або вибирай щось інакше, когось інакшого і станеш кимось інакшим. А там і "КамАЗ" на твою вуличку, нібито й не призначену для проїзду такого транспорту, заверне.

Ну так, правда – це не завше солодко і приємно. Це іноді як гидкі гіркі ліки чи як уколи.

Кажи собі правду! Адже ти цього варта.

http://www.harmony.com.ua

 

 
Більше на цю тему