Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


27 Лют 2017

#CrimeaIsUkraine: Бахчисарай, Чуфут-Кале

Читайте більше в рубриці Фоторепортаж
 

Коли я думаю про Чуфут-Кале, то завжди згадую розповідь одного товариша про те, як він остаточно вирішив, що потрібно розлучитися із дружиною. Вони приїхали на автівці в Бахчисарай, і коли зупинилися біля підніжжя Чуфут-Кале, то жінка сказала, що не хоче підніматися. Мовляв, втомилася, тому краще почекає в авто. І хоча відтоді минуло чимало часу, обуренню досі немає меж: «Уявляєш, так і сказала! І не пішла зі мною! Вона так і не побачила Чуфут-Кале!».

Мої спогади про Бахчисарай якісь дуже непевні. Це було на початку зими 2012 року. День похмурий і дощовий. Чобітки із замші — саме те взуття, яке слід було випробувати, обійшовши-перерахувавши всі місцеві калюжі. Ханський палац був безнадійно зачинений — уже не пригадаю, чому. Люди через дощ десь поховалися по хатах, тому я їх майже не бачила. А ті, котрих бачила, говорили або російською, або польською (як виявилося, ця місцина дуже припала до душі полякам). Приводом зайвий раз похнюпитися став прапор РФ, що майорів посеред якогось подвір’я. Єдине, що справді потішило, — кримськотатарська кав’ярня "Мусафір". Вишуканий смак "кави на піску" не відпускає й досі, тому час від часу навідуюся в київський "Мусафір", щоб поностальгувати за "Мусафіром" бахчисарайським.

На диво розпогодилося, вже коли середньовічне місто-фортеця було підкорене. Проясніло не лише небо, а й думки. Кожен камінчик випромінював глибокий спокій — той, якого часом так бракує, і який, як відомо, "буває лише на цвинтарі". До старезних стін хотілося торкатися, гладити їх. І неодмінно праглося запам’ятати, які вони на дотик. Усі світлини робилися якось не до ладу, "лівою ногою". А зараз знайшла їх, виокремила з-поміж численних архівних фотографій і довго-довго роздивлялася. Ніби це й було, і ніби й не зі мною...

Чуфут-Кале — одне з тих місць у Криму, куди дуже хотілося б повернутися. Побачити його навесні, влітку, восени чи знову взимку. Поглянути іншим поглядом. Через інший "об’єктив". Відчути по-іншому. Дослухатися до того, про що мовчить камінь.

Це станеться. Але згодом. Наразі ж Народ.UA долучається до флешмобу #CrimeaIsUkraine цією невеличкою фотодобіркою:

1

2

3

5

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28 copy

29

30

31

32

33

34

35

36

37

38

39

40

41

42

43

44

45

46

47

 
Більше на цю тему