Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!

Фоторепортаж

Ніколи не цікавився автостопом. Більше того - досить скептично до цього ставився. Аж ось довелося сповна пережити не лише автостоп. Такий собі мандрівний і автостопний марш-кидок. За моїми підрахунками, за 7-8 днів я намандрував десь 850 км, з них - принаймні 460 км автостопом. І це - дуже скромно. Моя напарниця лише автостопом встигла намотати за цей час більше 1230 кілометрів. Але якщо для неї подібні мандри - уже звичні, то я мав можливість пізнавати все "на ходу" - вперше. Очевидно, все "перше" є яскравішим і чутливішим. Море вражень, емоцій і - головне - хороших людей. Для мене це не була подорож якимись визначними місцями, хоч і їх вистачало. Це, радше, було щось на кшталт паломництва, пошуків хороших людей. Пошуки світла-добра не в якомусь "тридесятому царстві", а в себе під носом. І в собі. Мандрували ж бо не екзотичними країнами, а Черкащиною. І те, що я побачив за 7 днів, точніше, те, кого я побачив і відкрив "під носом" впродовж тижня, мене не просто вразило. Це було майже непомітне чудо, нові особисті відкриття кожного дня. ЛЮДИ. Хороші, відкриті... Хоч іноді і косила втома, інколи доводилося до трьох годин стопити на трасі, часом проходили під палючим сонцем десятки кілометрів з 80-100-літровими наплечниками, і за цей час, певно, скинув з п'ять-десять кіло, але таке враження, що прожив не сім днів, а десять чи двадцять років. Пізнаючи людей, себе і цей світ... Життя - в дорозі, нічліг - в наметі, їжа, приготовлена на багатті, пісні на вустах і в серці, люди, які через секунди знайомства стають рідними... Нам не раз казали "Слава Україні!"; одного разу сільська і вже прогресивна молодь навіть вигукнула "воины света"; іноді питали, чи ми не сепаратисти; часто махали рукою і усміхалися; говорили "доця", "синок" і "з Богом"; від серця пропонували поміч, давали воду і їжу (тілесну й душевну), навіть приносили каву зранку... Я ніколи не забуду жіночку з двійнятами в Червоній Слободі, її добрі очі й таке величезне бажання допомогти. Наче ангела побачив...

Світ – мінливий і стабільний, десь спекотний і десь морозний, прекрасний і по-своєму жорстокий, але для кожного світ різний. Переглядаючи свої фотороботи, які появилися на світ у різні роки, але в одну пору – літню, я зрозуміла, що хоча й люди змінюються, але завжди залишається щось, що матиме незмінний сенс, завжди!

Черкаський "Православний Автомайдан" знову "мандрував" Сходом України, точніше, ніс у "гарячі точки", де точиться війна нового покоління, як матеріальну допомогу українським військовим, так і Слово Боже і Дух Святий. Сватове, Старобільськ, Щастя, Луганськ, Слов'янськ... Це ті місця нового "фронту", де побували священики на чолі з митрополитом Черкаським та Чигиринським УПЦ Київського Патріархату Іоаном та інші волонтери.

У Черкаському академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка - прем'єра вистави кримського режисера Антона Романова. Комедія абсурду за мотивами п'єси іспанця Фернандо Аррабаля. Виставу «Сніданок з ворогом» ставлять на горищі театру. У постановці - війна поглядом миру. Зокрема, й українська війна. І море квітів. Паперових. На стільчиках глядачів, на сцені. Буфонада, гротеск. Театр абсурду у вигляді дівчини-ангела в білому, яка... жадає трупів і крові. Солдати протилежних таборів - мирні, світлі люди. Як дві краплі води. Таких ще треба в цьому світі пошукати. Вони під час війни живуть творчістю. Один - робить паперові квіточки, інший - ляльки. Стріляють, затуливши очі. При цьому читають "Отче наш".

Унікальні експонати можна побачити в музеї "Кобзаря". На фото - трішки виставки, що присвячена 25-річчю музею. Хочете побачити більше? Приходьте!

До Міжнародного дня музеїв Черкаський обласний краєзнавчий музей організував художньо-пізнавальну й розважальну акцію «Відлуння далеких епох» для дітей. Так, спершу дітлахи переглянути змонтований працівниками музею фільм про прадавній світ нашої планети з його мешканцями (динозаврами, мамонтами...). Відтак діти творчо відродили прадавніх жителів Землі у сучасному світі - на папері.

17 травня на Соборній площі в Черкасах проходила акція «Захисти Черкащину». Її мета, як зазначили представники обласної влади, - показати патріотизм і бойову готовність області. На центральній площі міста в колоні урочисто вишукувались добровольці з черкаського батальйону Національної гвардії, а також курсанти місцевої Пожежної академії, воїни-афганці, представники щойно утвореного батальйону територіальної оборони. Однак особлива увага була зосереджена на 70-ти бійцях батальйону Національної гвардії під командуванням підполковника Андрія Савчука, які вже доводили свій патріотизм і мужність в бойових операціях в Маріуполі. Як виявилося, бійці Нацгвардії фактично не забезпечені бронежилетами і шоломами. У цьому питанні влада покладає надію на підприємців і українську діаспору.

17 травня святкування Дня Європи в Черкасах відбувалося з парадом вишиванок, фейс-артом, майстер-класами майстрів народних ремесел і так далі. О 10.00 год. святкові заходи, присвячені Дню Європи, розпочалися на площі торговельно-розважального центру "Хрещатик-Сіті". Саме сюди прийшли учасники параду вишиванок.

Є три речі, яких боїться більшість людей – довіряти, говорити правду і бути собою... Ми приїхали до Карпат вранці, коли не знаєш чого очікувати від природи і що краще одягнути: в'язану шапку чи шорти. А Карпати мовчали. У них є здатність мовчати зранку, поки всі сплять. І лише потім ріки оживають, туман сходить з гір, сніг перетворюється на воду і можна починати жити.

Подібне я відчувала лише, коли мій хлопець дарував мені квіти. Тоді не квіти були важливими, а його вираз обличчя. Я наводила свій «макро» погляд, як у фотоапараті, і насолоджувалася його задоволеною посмішкою, такою щирою, трохи самовпевненою, але дуже щасливою,для нас обох. Сьогодні я вирішила знайти такі емоції у природі – і знайшла!