Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!

Фоторепортаж

Точно не відомо, де і коли з'явився перший поштовий конверт, а от батьківщиною марки стала Великобританія, що 6 травня 1840 року порадувала філателістів. Предтечами сучасних марок на теренах нашої держави фахівці вважають друковані знаки земських управ.

«Популяризація духовних та сімейних цінностей» – ось яку мету поставили перед собою організатори фестивалю «Вогні Христового Різдва». Адже важливо, аби у кожній сім'ї була взаємодопомога, підтримка та спілкування.

«Українські військові до кінця не забезпечені теплими речами», – про таку проблему повідомив міністр оборони Степан Полторак в ефірі Першого національного. Люди вже "втомилися" давати кошти на армію... Саме відсутність коштів на зимовий одяг і спровокувала появу акції "Зігрій солдата", у якій вирішили взяти участь і ми.

Гірський Тікич бере початок у селі Фронтівка, спершу тече переважно на схід, далі — на південний схід. На Гірському Тікичу розташоване місто Тальне, смт Буки та чимало сіл. Саме у Буках утворений каньйон у протерозойських гранітах, вік яких оцінюється у 2 мільярди років.

23 вересня 2014 р. в Черкаському обласному краєзнавчому музеї відбулося відкриття персональної виставки живопису Василя Гелетки. На виставці представлено більше 40 полотен. Серед них - шевченкіана та серія картин на релігійну тематику.

Вінниця - це суміш великого міста із присмаком Західноукраїнської старовини. Бруківка чергується з плиткою, плитка - з асфальтом; через одну стоять старовинні будівлі, "совкові" розвалини і нові торговельні центри. Російськомовне населення чергується з українськомовним, а також чути дивний діалект.

Буває виникає непереборне бажання: купити квиток на потяг, приїхати до Львова, зайти до Львівської майстерні шоколаду і випити чаю із прянощами та солодкими витрибеньками, яких ніде у світі більше не посмакуєш. Тому іноді бажання не потрібно ігнорувати, хоча б заради того, аби без зайвих думок пройтися нічним містом, де всюди леви і запах кави...

«... Для того, аби забути людину, кращого часу ніж літо не придумаєш!» - говорив Джеффрі Євгенідіс. Вважаю, кращої пори, ніж літо - для відвертості і справжніх друзів - точно ще ніхто не знайшов!

Ніколи не цікавився автостопом. Більше того - досить скептично до цього ставився. Аж ось довелося сповна пережити не лише автостоп. Такий собі мандрівний і автостопний марш-кидок. За моїми підрахунками, за 7-8 днів я намандрував десь 850 км, з них - принаймні 460 км автостопом. І це - дуже скромно. Моя напарниця лише автостопом встигла намотати за цей час більше 1230 кілометрів. Але якщо для неї подібні мандри - уже звичні, то я мав можливість пізнавати все "на ходу" - вперше. Очевидно, все "перше" є яскравішим і чутливішим. Море вражень, емоцій і - головне - хороших людей. Для мене це не була подорож якимись визначними місцями, хоч і їх вистачало. Це, радше, було щось на кшталт паломництва, пошуків хороших людей. Пошуки світла-добра не в якомусь "тридесятому царстві", а в себе під носом. І в собі. Мандрували ж бо не екзотичними країнами, а Черкащиною. І те, що я побачив за 7 днів, точніше, те, кого я побачив і відкрив "під носом" впродовж тижня, мене не просто вразило. Це було майже непомітне чудо, нові особисті відкриття кожного дня. ЛЮДИ. Хороші, відкриті... Хоч іноді і косила втома, інколи доводилося до трьох годин стопити на трасі, часом проходили під палючим сонцем десятки кілометрів з 80-100-літровими наплечниками, і за цей час, певно, скинув з п'ять-десять кіло, але таке враження, що прожив не сім днів, а десять чи двадцять років. Пізнаючи людей, себе і цей світ... Життя - в дорозі, нічліг - в наметі, їжа, приготовлена на багатті, пісні на вустах і в серці, люди, які через секунди знайомства стають рідними... Нам не раз казали "Слава Україні!"; одного разу сільська і вже прогресивна молодь навіть вигукнула "воины света"; іноді питали, чи ми не сепаратисти; часто махали рукою і усміхалися; говорили "доця", "синок" і "з Богом"; від серця пропонували поміч, давали воду і їжу (тілесну й душевну), навіть приносили каву зранку... Я ніколи не забуду жіночку з двійнятами в Червоній Слободі, її добрі очі й таке величезне бажання допомогти. Наче ангела побачив...

Світ – мінливий і стабільний, десь спекотний і десь морозний, прекрасний і по-своєму жорстокий, але для кожного світ різний. Переглядаючи свої фотороботи, які появилися на світ у різні роки, але в одну пору – літню, я зрозуміла, що хоча й люди змінюються, але завжди залишається щось, що матиме незмінний сенс, завжди!