Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!

Нинішній черкаський губернатор Сергій Тулуб – фігура непроста. Двічі міністр вугільної промисловості й двічі міністр ПЕКу, якого ставили в 15-ку найвпливовіших донецьких і 70-ку найвпливовіших українців. Після перемоги «свого», тобто Віктора Януковича 2010 року йому сватали різноманітні міністерські посади. А він потрапив… у Черкаси. Багато хто це сприйняв як «остракізм», тимчасове випробування, антикризовий експеримент.

Тарас Крамаренко – майстер витинанки, достатньо незвичного мистецтва, традиції якого знаходять ще в трипільській кераміці. У цьому декоративно-прикладному мистецтві ніж, ножиці та інші «різальні» інструменти наче звільняють папір від усього зайвого й створюють «картину» без фарб і традиційних понять.

Сергій Руженцев сьогодні – вільний журналіст, копірайтер, тренер з йоги, масажист, турист. Любить свободу, природу і пригоди. Найголовніше, що поки пережив – народження й оргазм. Попереду бачить ще дві важливі речі – батьківство й «наздогнати смерть».
Він упевнений, що орлиний розмах є у кожній людині, яка зуміє перебороти власні страхи, сумніви та насмілиться розкрити крила своєї мрії.
Вважає, що єдина справжня книга – це книга твого власного життя.
Для нього щастя і любов – природний стан.

Казкар Сашко Лірник уже 25 років розповідає дітям казки. Уже дорозповідався до всіляких звань. Але то все, так би мовити, дурниці. Головне, що дітям (не зовсім малим, а вже старшим фантазерам-норовливцям) його химерні казки таки подобаються. А дорослим, можливо, навіть більше ніж дітям. Це такі собі моторошнуваті казочки про відьом, Смерть і «чорних козаків»-характерників, які то помирають, то оживають, мов ті зомбі… Й багато про що іншого.

Одне з найбільш символічних і, можливо, навіть сакральних місць Черкащини й чи не всієї Центральної України – Холодний Яр. Якщо Ви таки вирішили мандрувати «серцем» України – Ваш шлях неодмінно має пролягати крізь ці надзвичайно енергетичні чигиринські яри. Від Черкас сюди – близько 40 км.

Справи розбещення неповнолітніх в Україні хоч і не стосуються скандальних «вершків» політикуму, приватного чи ділового життя олігархів або ж державних таємниць, але є не менш резонансними і важливими для розвитку суспільства.

Такі факти, як і їх безкарність, роблять зріз так званого «розвитку громадянського суспільства», корумпованості правоохоронців, судів і по суті виявляють слабкі місця й структури, яким реформа, так би мовити, тільки сниться.

Реформа житлово-комунального господарства від черкаського мера Сергія Одарича та його команди, відбулася. Принаймні частково. Адже новатор і антикризовий менеджер Сергій Одарич з 2006 року постійно провадить якісь реформи в Черкасах і розповідає про дуже прогресивні та модерні речі, які чекають місто в майбутньому. Проте зараз не про автобани, торфові котельні, сервісні центри в багатоповерхівках, аеропорти й дороги мова.

65-річна Тетяна Гаврилівна, яка живе в Черкасах в мікрорайоні «Митниця», на вулиці Гагаріна, судиться із міською владою Черкас, прагнучи хоч якось компенсувати недбалість комунальників.

Новий закон «Про вибори народних депутатів», який Верховна Рада прийняла 17 листопада, фахівці з виборчого законодавства називають кроком назад. Адже замість того, щоб розвивати виборчу систему, приймати Виборчий кодекс та запроваджувати відкриті виборчі списки провладна парламентська більшість, об’єднавшись із частиною опозиції, повернулася до змішаної системи виборів. Крім того, обмежені права громадян об’єднуватись на вибори в Блоки партій. Підвищення «прохідного» бар’єру до 5 % по суті унеможливлює нормальне функціонування й розвиток нових партій, створених молодими генераціями, які хочуть запропонувати суспільству інші стандарти. Цей бар’єр також відкидає за борт великої політики й багато існуючих партій, які не хочуть вливатися в старі, великі й часто дискредитовані партії.

Наталка Коломієць каже, що не є оригінальною і нічим не відрізняється від інших. Пам’ятає, як у першому класі хотіла братика чи сестричку, але «обміняла» їх на відеокасети. Любила гратися машинками.

Вона не хоче дорослішати, бачить чорно-білі сни, але не запам’ятовує їх. Панічно боїться висоти.

Наталя – людина без орденів, звань і посад. Вона юна, хороша й щира людина. Людина, про яких пише НародUA.