Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


28 Січ 2012

Ви теж іноді пропускаєте частини книжок?

Читайте більше в рубриці Притчі, саморозвиток, дайджест
 

Короткий огляд причин, чому це не завжди хороша ідея – читати кожну сторінку літературного твору.

Пропонуємо вашій увазі статтю Роберта МакКрама, надруковану в британському виданні The guardian.

Are you ashamed of skipping parts of books?

Robert McCrum

The guardian

titlepiece

 

Недавно я читав «Десять романістів і їхні романи» Сомерсета Моема у вінтажному виданні (подарунок на Різдво). Перед тим, як заглибитися у життя та творчість десятьох видатних авторів (книжка писалася на замовлення Redbook на початку 50-их років), Моем пропонує увазі читача есе «Мистецтво белетристики», багато місця у якому він відводить саме на роздуми про «корисне вміння пропускати». Перестрибувати з одного місця книжки на інше – це, як стверджував Моем, абсолютно нормально, тому що «розумна людина ніколи не читає роман як завдання. Вона читає його для розваги».

knigi

 

Після цього, здається, ціла прірва виникла між читачем 2012 року та читачем (або ж письменником) 1952 року, для якого роман був не більше, ніж просто розвага. Для сучасного читача отримання задоволення може бути одним з мотивів читання, але вони також, я гадаю, шукатимуть у творі певного духовного самовдосконалення, захоплення стилем написання та культурного підйому. Це, можливо, прозвучить дивно для сучасних вух, але, за словами Моема, «мета мистецтва – подобатися» і, звичайно, в цьому є сенс, і коли, читаючи певний уривок твору, читач не отримує задоволення, то цю частину можна спокійно ігнорувати, тобто пропустити. Моем жив в ту епоху, коли митцю платили за те, щоб він своїми творами задовольняв інтереси, в основному, середнього класу англо-американської аудиторії. Читання його твору допомогло мені зрозуміти, як багато змінилося за останні 60 років.

Усе це і набагато більше з першого розділу Моема змусило мене замислитися про наше ставлення до пропускання уривків зараз. Невже це погана звичка, що притаманна лише лінивим? Читачі роблять це здебільшого через необхідність, і чи не втрачають вони при цьому щось цінне? Уривки з яких книжок найчастіше пропускають читачі? (Моем казав, що він би ніколи не дочитав «Кларису» Річардсона, якби не знайшов скорочену версію цього роману). Які книжки категорично не можна читати таким чином? Чи поширюється ця звичка найбільше серед прихильників електронних книжок?

Так чи інакше, я дуже сумніваюся, що сучасні школи змогли б прийняти ідею, що навіть у шедеврах світової літератури є настільки нудні розділи, що їх варто пропустити і читати твір далі. Сучасні письменники усвідомлюють, що кожне їхнє слово має бути цінним – і я вважаю, що так і повинно бути. Моем же – представник іншого часу, і тому виражає протилежну точку зору.

Але я, у дусі Моема, наводжу три сучасні твори, деякі епізоди з яких, на мою думку, не завадило б випустити.

• «Безкінечний жарт» Девіда Фостера Уоллеса

• «Одержимість» Антонії Байєтт

• «Свобода» Джонатана Френзена.

Можливо, у вас є інші варіанти?

 

Переклад - АЛЛА Кукоба

Поділіться з друзями: