Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


06 Груд 2011

Технократичний жах

Читайте більше в рубриці Притчі, саморозвиток, дайджест
 

У газеті "The New York Times" вийшла цікава колонка Девіда Брукса, де він розмірковує про таку актуальну для України проблему європейської інтеграції і взагалі глобальну інтеграцію.

Отже,

The Technocratic Nightmare,
"The New York Times"
DAVID BROOKS

nytlogo110x16

times_techno

У першій половині дев’яностих я жив у Брюсселі та писав статті, у тому числі й про Євросоюз, до «The Wall Street Journal». Це був час розквіту європейської інтеграції. При владі були Хельмут Коль, Франсуа Міттеран та Жак Делор, які уклали Маастрихтський договір та впроваджували єдину валюту.

Високопосадовці були дуже схвильованими й уявляли себе архітекторами нової Європи. Але не все було так гладко.

Європейські лідери скликали саміт та видали комюніке. Але якби ви мали змогу ознайомитися з тим, як висвітлюють цю подію національні видання кожної з країн, у вас склалося б враження, що ви читаєте про 12 різних подій.

 

Європа об’єднувалася юридично та економічно, але в ній не було спільної мови або спільного• діалогу. Темою однієї з зустрічей був, наприклад,• «федералізм», але це слово означало одне поняття у Великобританії, але зовсім інше – в Німеччині.

 

Тоді панував елітизм. Не для друку європейські технократи поблажливо сказали б, що історія навчила їх того, що європейцям не слід було вірити, і що уряд повинен управлятися згори такими ж людьми,як і вони самі.

 

Як наслідок, європейська інтеграція була незрозумілою, непрозорою і складалася з довгих серій складних махінацій. Коли європейським лідерам необхідне було схвалення, щоб ратифікувати Маастрихтський договір, вони зібрали і спонсорували нікому не потрібний мітинг в Брюссельському парку. Там майоріли прапори Євросоюзу, стояли кіоски, до людей промовляли спікери. Але натовп нудьгував, йому було важко зосередитися. В один момент публіку попросили заспівати новий Європейський національний гімн на мелодію «Оди до радості». Мертва тиша. Ніхто не знав нових слів, які були написані до цього шедевру.

 

Євросоюз – це спроба збудувати економічне та правове суперутворення без мовного, культурного, історичного та цивільного базису. Це стало апогеєм намагань, що почалися ще по закінченні Другої світової війни, а створення ООН було однією з перших таких спроб – спроб створити уряди, які були б міжнаціональними, холоднокровними та безпечними.

 

Більше ніж 17 років відтоді, як я залишив Брюссель, мене дивує та вражає те, як єдність Європейського союзу все ще вдається зберегти. Можливо, це пояснюється тим, що бажання об’єднати Європу було сильним, як мінімум, серед представників панівної верхівки• і тих, кому за 60.

 

Але зараз внутрішні дефекти зводять цей проект нанівець. Націям Європи були притаманні різні типи економік та різні типи демократії, вони відображали відмінні історії, цінності та культури. Якщо ви змішаєте різні економічні культури в єдину валюту, то ви обов’язково отримаєте вибух.

 

У цей момент кризи очевидно, як мало європейська держава підтримується моральною солідарністю. Американці в Орегоні навряд чи переймаються, коли їхні податкові надходження ідуть до американців в Аризоні. Ми одні люди з однією спільною долею. Західні німці добровільно платять величезні субсидії, щоб відбудувати колишню Східну Німеччину. Вони теж є однією нацією.

 

Але цієї ідентичності не існує між німцями та греками або навіть між французами та німцями. Було б просто бути європейцем, якби це нічого не коштувало. Але якщо необхідні жертви, європейська ідентичність зникає.

Безлад загрожує звести нанівець Європейський проект і економіку Євросоюзу. Він загрожує світові новою глобальною кризою.

Якщо розглядати цю проблему на поверхневому рівні, то можна зробити висновок, що винні в цьому теперішні європейські лідери, їхня схильність до неадекватних вигадок і те, що вони не звертають увагу на прогалини. Але реальні проблеми з’являються в результаті технократичного способу мислення, який притаманний зарозумілим сірим людям, які вірять, що вони можуть спроектувати суспільство, не беручи до уваги історію, мову, культуру, цінності та місцевість.

Але найгірше те, що європейці не можуть просто змінити хід подій, хоча очевидно, що намагання збудувати Європейське суспільство було помилкою. Якби євро негайно скасували, курс німецької марки різко зріс би, курси майже усіх інших валют різко б упали, і дисбаланс спричинив би глобальну катастрофу.

 

За короткий час Європейський центральний банк, стабільні європейські нації і навіть США повинні будуть докласти надзвичайних зусиль, аби стабілізувати ситуацію. Але після цього усього, мине час для розуміння. Це буде час для того, щоб відкинути технократичний спосіб мислення, який створив це неповноцінне за своєю природою утворення і побудував Європу, яка віддзеркалює органічні реалії різних суспільств.

 

Згадуючи усі ті діалоги, що я вів у Брюсселі, я був вражений цитатою, яку я прочитав цього тижня в «The Economist». Співробітник Європейського центрального банку писав, що його завжди дивувало, як європейські лідери могли допустити таку помилку, як Перша світова війна. «В середині кризи», як він відразу зауважив, «можна побачити, як легко припускатися помилок».

 

www.nytimes.com

Фото з сайту eu.turkeymacedonia.wordpress.com

 

Переклала Алла Кукоба

 

Поділіться з друзями: