Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


03 Бер 2017

"Синій кит": Як захистити дитину від "гри"?

Читайте більше в рубриці Притчі, саморозвиток, дайджест
 

Існують три основоположних складових життєвої стійкості дитини, котрі захищають від всього злого та недоброго у світі. Про це, а також про захист дітей від смертельної "гри", розповідає психологиня Анастасія Широка.

Ви знаєте, як виникає та поширюється паніка? Чи чули ви про гру «Синій кит»? Здається, про це вже чули усі, на всіх каналах уже згадували про цю гру. Нещодавно я була у школі, в котрій десятикласниці на останній парті сиділи і дивилися відеоролик на YouTube. А знаєте про що був той ролик? Так, про «групи смерті». А тепер давайте розберемося, чи дійсно всі підлітки ризикують підсісти на цей ігровий наркотик? І в якому напрямку нам всім потрібно дружно рухатися, щоб це лихо нас обійшло стороною з найменшими втратами?

Чи дійсно в нас останнім часом зросла кількість підліткових самогубств та самоушкоджуючої поведінки?

Насправді, ми цього не можемо знати, оскільки така статистика не публікується на офіційних сайтах. Натомість, ознайомившись з західними дослідженнями можемо знати таке: самоушкоджуюча поведінка та самогубства були завжди. За дуже усередненими даними приблизно один з 10-ти підлітків (11.5%) хоча би один раз навмисно ушкоджував себе (дані за 2005-2011 роки з 7 Європейських країн (Австралія, Бельгія, Англія, Угорщина, Ірландія, Норвегія) опитано більше 30 000 підлітків, 15-16 років, котрі заповнювали анонімні анкети у школі) (Madge et al., 2008). До прикладудля дорослих цей показник складає в середньому 4% (Briere J, Gil E, 1998). За статистикою серед підлітків 15-19 років скоюють самогубства 7.4 на 100,000 (середні данні 90-та країн світу) (D.Wasserman, 2006) для порівняння у тюрмі – цей показник складає 43, в армії – 17,2 на 100 000. В Україні дана статистика, ймовірно, є дещо вищою, у зв’язку з соціально-економічною ситуацією та війною.

Чому підлітки самоушкоджуються та думають про самогубство?

Під час одного з масових опитувань діти казали «Я це роблю, щоб позбутися жахливої внутрішньої напруги», «Хочу померти», «Хочу себе покарати», «Хочу показати власний відчай», «Привернути увагу», «Дізнатися чи інші дійсно мене люблять» - це найпопулярніші відповіді.

1 1

Причини самоушкодження, котрі називають підлітки (Діаграма з дослідження Nicola Madge et al., 2008)

Що є причинами самоушкоджуючої поведінки та самогубств серед підлітків?

Багато дослідників зійшлися на тому, що ризик самоушкодження та думок про самогубство зростає, якщо у підлітка є депресія, схильність вживати алкоголь та наркотичні речовини, погані взаємини з батьками, бідність або ж він зазнав скривдження, особливо у формі сексуального скривдження, має інші психічні розлади.

А як же вплив Інтернету та груп смерті?

Чи Вам відомо, що у 2010 році на YouTube було ідентифіковано 5000 відео матеріалів відповідного змісту (Lewis, Heath, St. Denis, & Noble, 2011). Існує більше 100,000 сайтів, дотичних до теми самогубства (Dobson, 1999). Слово «самоушкодження» гуглиться майже 2,3 мільйона разів (Duggan et al., 2012). На 2010 рік на Facebook існувала 41 група про «самоушкоджуючу поведінку» (Duggan et al., 2012). При цьому дані джерела можна поділити на три категорії: перші – пасивно інформують, другі – активно дають інструкції та дозволяють обмінюватися думками з іншими користувачами, натомість треті – дають підтримку, підвищують усвідомлення підлітків про цю проблему, заохочують їх шукати професійну допомогу.

Чи діти цікавляться такими сайтами?

Знову ж таки одне з масових опитувань 1560 дітей 10-17 років користувачів Інтернетупоказало, що менше 1% дітей за останній місяць цікавилися таким контентом. Ці діти у порівнянні з іншими в 11 разів частіше думали про самоушкодження, і в 7 разів частіше – про самогубство. Ймовірно, дані Інтернет-джерела привертають увагу дітей, схильних до самоушкодження.

17098507 1768638366487078_5765557854202562522_n

Чи існує зв'язок між статистикою самогубств та кількістю відповідної інформації в мережі?

Загальна тенденція у світі, і в Україні зокрема, вказує на те, що серед підлітків та молодих людей зменшується кількість як самогубства, так і думок про вчинення самогубства – з 29% (1991 рік) до 16% (2011 рік). Зокрема на графіку нижче можемо бачити, як по всіх регіонах України починаючи з 2000 року спостерігається зниження кількості самогубств (дані про кількість самогубств на 100 000 населення). Схожі графіки можна знайти і по інших Європейських країнах.

2

Інтернет-джерела на це не мають сильного впливу, ймовірно тому, що «погана» інформація в Інтернеті завжди є збалансованою «позитивною» та «корисною». І на вчинення самогубства, окрім Інтернету, впливають вагоміші чинники, зокрема перелічені на початку статті.

Яким є психологічний портрет дитини, схильної до самоушкодження?

Якщо узагальнити доступні публікації, то дорослі повинні звертати особливу увагу на дітей, котрі: по-перше, схильні «застрягати» у негативних переживаннях (часто є пригнічені, дратівливі, вибухові); по друге, мають високий рівень самокритики (зляться, звинувачують, принижують себе та власну цінність).

Дорослі повинні звертати особливу увагу на дітей, котрі схильні «застрягати» у негативних переживаннях та осуджувати себе.

Цікаво, що у соцмережах такі діти готові розповісти найпотаємнішу інформацію: про власний емоційний стан, небажання жити, конфлікти з оточенням, навіть надати інформацію про геодані (де знаходяться в кожен конкретний момент часу). Чи це може означати прагнення дитини до дуже інтенсивної близькості? І неможливість її отримати в реальному житті?

Чого не потрібно робити?

Виходячи зі всього написаного вище, не потрібно панікувати і залучати інших 99% дітей в цю тему. Більшість дітей, якщо і мали інтерес, то вже все з’ясували для себе за допомогою ютуберів. Якщо хочете впливати на розуми молодшого покоління – робіть свій You-tube-канал!

3

На що важливо звернути увагу?

Тут існує коротка та довша відповіді.

Коротка відповідь: Майте звичку проводити час з дітьми та цікавитися їхніми справами!

Довша відповідь: Якщо Ви помітили, що з дитиною щось не так, поговоріть з нею про це, якомога нейтральніше: “Я помітила, що ти останнім часом якась роздратована/пригнічена/ багато часу проводиш за комп'ютером/ в тебе дивні порізи на руці тощо? Чому?”. Тоді Вас очікує два варіанти розвитку подій – дитина розповідає і дитина не розповідає. Якщо вона не хоче з Вами говорити – це привід відкласти розмову на пізніше: “Я бачу, що тобі зараз не хочеться про це говорити, але мені дуже з цим не спокійно, і тому давай я ще раз запитаю в тебе про це через пів години/ввечері/завтра”.

Якщо Ви будете достатньо наполегливо шукати відповідь, Ви її отримаєте. Проявіть терпіння та інтерес. Вислухайте все, що готова розповісти дитина. Тепер Ви знаєте причину. Не потрібно поспішати пропонувати рішення. Краще запитайте у підлітка: «Як ти думаєш, які є варіанти рішення даної ситуації?». Спробуйте спільно думати над проблемою. Процес пошуку рішення часом важливіший, ніж рішення само по собі. Оскільки, саме так дитина вчиться думати, зважувати переваги та недоліки, розуміти інших людей, і зрештою приймати виважені дорослі рішення.

11925804 382298838636132_40721129_n-245x183

Існують три основоположних складових життєвої стійкості дитини, котрі захищають від всього злого та недоброго у світі. Це добрі стосунки з батьками – коли молода людина у власній сім’ї має відчуття причетності та захищеності; самоповага – внутрішнє відчуття значимості та цінності та самоефективність – відчуття власної спроможності, а також добре розуміння власних сильних сторін та обмежень.

Відтак, досить вже сидіти на цій темі про китів, зверніть краще увагу, чи достатньо часто Ви проводите з власними дітьми та підлітками, хвалите їх та говорите про свою непохитну віру в їхні сили долати життєві перешкоди! І все буде добре)

Анастасія Широка,

family-institute.org.ua